Безмотиваційний період
Здавалося, як мотивація особистого розвитку чи покращення суспільства може довести до могили? Звісно, якщо вона спрямована у позитивному стані, тоді хвилюватися нічого. Далеко не кожна, начебто «позитивна» мотивація залишається собою. Часто кінець надзвичайно відрізняється від бажаного. Погоджуюся, що будь-який задуманий результат рідко народжується. Переважно ти отримуєш щось інше, подібне до потреби. Отже, мотивація може бути вигодою для когось чи чогось іншого, що і стане причиною самогубства. Єдиним вірним шляхом боротьби з цією проблемою це сила волі та терпіння адже тільки через труднощі ти отримаєш бажане.
Коли у відповідь чуєш слова, протилежні бажаним, зникає чи появляється мотивація і сенс жити. Хтось живе помстою у дрібницях, а хтось збирає їх в одне ціле, щоб зруйнувати час іншим чи просто надати здатність відчути та пережити теж саме. На щастя чи на жаль, так збудована доля, від якої ніхто не втече. Саме в цей час з’являється нова мета – довести, що у тобі помилилися і на блюдечку піднести помилку. Та чи матиме це якийсь сенс і чи взагалі воно потрібне? Тоді, нащо доводити щось для себе? Коли не вірять у власну чи протилежну здатність, виникає бажання довести, що ті слова не мають ніякого впливу.
Мабуть, це саме одна з найбільших проблем самовбивства, коли немає мети та бажання рухатись вперед. Дійсно, тільки ціль заставляє піднятися з ліжка та зробити перші кроки. Уявіть ситуацію, коли вам скажуть пройти певний шлях до якоїсь точки і попереду поставлять стілець. Ви починаєте рухатись і, доходячи до перешкоди, ви не зупиняєтесь, а обходите його. Так ви шукаєте способи вирішення, тому що знаєте куди вам потрібно. А якщо ви просто будете йти, незнаючи куди? І тут перед вами знову ставлять стілець, але тепер ви не обходите, а зупиняєтесь. Такий метод закладений у підсвідомості, тож, все ж, важливо знайти ціль.
Коли у відповідь чуєш слова, протилежні бажаним, зникає чи появляється мотивація і сенс жити. Хтось живе помстою у дрібницях, а хтось збирає їх в одне ціле, щоб зруйнувати час іншим чи просто надати здатність відчути та пережити теж саме. На щастя чи на жаль, так збудована доля, від якої ніхто не втече. Саме в цей час з’являється нова мета – довести, що у тобі помилилися і на блюдечку піднести помилку. Та чи матиме це якийсь сенс і чи взагалі воно потрібне? Тоді, нащо доводити щось для себе? Коли не вірять у власну чи протилежну здатність, виникає бажання довести, що ті слова не мають ніякого впливу.
Мабуть, це саме одна з найбільших проблем самовбивства, коли немає мети та бажання рухатись вперед. Дійсно, тільки ціль заставляє піднятися з ліжка та зробити перші кроки. Уявіть ситуацію, коли вам скажуть пройти певний шлях до якоїсь точки і попереду поставлять стілець. Ви починаєте рухатись і, доходячи до перешкоди, ви не зупиняєтесь, а обходите його. Так ви шукаєте способи вирішення, тому що знаєте куди вам потрібно. А якщо ви просто будете йти, незнаючи куди? І тут перед вами знову ставлять стілець, але тепер ви не обходите, а зупиняєтесь. Такий метод закладений у підсвідомості, тож, все ж, важливо знайти ціль.
Коментарі