Мар'яна обожнювала літо, адже тоді вони з Катею могли гуляти по цілих  днях, двіжувати зависати в клубах. Одного дня Мар'яна з Катею пішли гуляти, до них, ще мала підійти їхня подруга Іра. Зустрівшись вони пішли гуляти центром міста, гулявши центром міста Іра почала ревнувати Катю до Мар'яни. Через, що вони посварились. Обідившись, Іра пішла до дому, сказавши щоб вони більше до неї не дзвонили і не кликали гуляти, вони були в шоці від почутого, адже Іра ніколи себе так не поводила.
Потім через годину, почувся дзвінок, дзвонила Іра, піднявши слухавку Іра сказала, що їй дуже страшно і не потрібно, над нею так жартувати. Мар'яна з Катею не розуміли про, що вона говорить і коли запитались в неї всмислі, ти про що, як жартувати? вона сказала: не дзвоніть мені в двері і не кладіть листівки з погрозами. Вони її запевняли, що це не вони, що вони зараз вобше в іншій точці міста, вона їм не повірила, нащо, ще більше обідилась і вимкнула телефон, вони пробували до неї дзвонити але все було марно, її телефон був вимкнений, Мар'яна з Катею почали хвилюватись за неї і вирішили піти до неї переконатись, що знею все добре. Коли, вони вже стояли біля її будинку, подзвонивши в двері, їм ніхто не відчиняв, їм стало дуже страшно за Іру і вони почали дзвонити, стукати в двері і кликати Іру через 10 хвилин відчинилися двері, де стояла заплакана Іра, вона почала вибачатися і просити, щоб вони залишились. Катя з Мар'яною вибачили її, залишившись в неї, вони як завжди, по своїх традиціях, дивились серіали, на цей раз вони мали додивитись:"Очень Страшнные Дела".
Вже вечері їм потрібно було йти до дому, ну вже й прийшли батьки Іри. Вийшовши на вулицю вони, ще погуляли годинку, потім провели Катю до дому, залишилась Мар'яна з Ірою, вони двоє йшли мовчки центром міста, де і попрощались.
 
Через два дні, до Мар'яни подзвонила Катя і сказала, що нам потрібно поговорити, а Мар'яна навіть не здогадувались, про що саме вони будуть говорити, і що вже так скоро закінчиться їхня дружба. Мар'яна радісно сказала, добре через годину на нашому місті. Прийшовши на місце зустрічі, Мар'яну вже чекала Катя, вона була сумною. Привітавшись, Мар'яна сіла біля неї. Катя важко вздихнувши почала розмову:"Мар'яночка, сонце розумієш, я довго над-тим думала, мені було важко, прийняти це рішення, ти хороша, ти дуже хороша але розумієш.....", І дальше все як в тумані, в голові промайнула думка "невдаха", очі защипало від сліз, але я не могла дозволити собі плакати, не тут і не зараз, ще людської жалості не вистачало.

Ранок понеділок як завжди, і як всюди: всі сновигаються по справах розходячись у різних напрямках, лише Мар'яна не поспішала бо більше не було куди, компанія розпалася, подруга кинула. Здається світ впав на неї й розчавив своєю вагою. Що робити і як бути далі, самій у цьому мурашнику де всі в купі, проте всі такі чужі та одинокі.
  Хотілося плакати але натомість посміхнулась. Насправді давно навчилась вгамовувати емоції, бо втішити не було кому.