Meri Veis

2020-05-12 20:44:15

Емоції

Думки вголос

Емоції... Це ніби 5 елемент душі. Вони бувають настільки мінливими та не зрозумілими, що людина іноді не встигає за їхніми діями. Для когось - це дар, а когось - прокляття. Контролювати свої емоції можуть далеко не всі. Ні для кого не секрет, що це, в деяких випадках, надзвичайно складно. Усі люди різні не тільки ззовні - вони також різняться своїми характерами, а ними, як правило, керують саме емоції та психологія людини. Є особистості, для яких стримувати емоції - це надзвичайно складне завдання. Цим, вони відкривають майже весь свій внутрішній світ - не залишаючи за собою ніякої загадки. А є люди, які навпаки - непробивні, наче стіна. У них в душі може лити дощ, панувати нищівна буря, або ж світити сонце, наповнене радістю і теплом. Та ззовні - вони цього ні за що не покажуть. Цим самим вони залишають для оточення загадку, яка несе за собою цікавість її розкриття. Говорити про наукові дослідження, про те, як вчені пояснюють явище "емоцій" людей - мені не цікаво. Ця точність не несе в собі чогось, що хотілось би розкрити. Більше цікаво описувати їх із літературної точки зору, а також із думки людини. Говорячи про емоції, в асоціаціях одразу виникає образ "сумної та веселої" людини. Ця картина не є правильною. Так, звичайно, смуток і радість - є невід'ємною частиною емоційного складу. Можна сказати й більше: на мою думку, саме вони є зразком відтворення всіх інших "відчуттів" людини. Але не слід забувати про, так звані, "нейтральні" емоції. Дуже складно описати в літературних текстах людські відчуття. Іноді, автор, який не відчував ніколи тих емоцій, що описує у своєму творі - може глибоко помилятись що до їх психологічного значення і виникнення. Я думаю, що лише людина, яка відчула все на собі - зможе описати те чи інше почуття. Емоції - дуже складне і не зрозуміле явище. Тут також виникає питання: "Краще бути тим, хто не жаліє своїх емоцій і показує їх навколишньому світу, чи тим, хто ховає їх в собі, а ззовні - кам'яний?". У різних ситуаціях можна вибрати різний варіант відповіді. Проте, більшість людей, я впевнена, виберуть саме перший і він може бути незламним. З цим я не згідня. Як на мене - другий варіант набагато безпечніший, насамперед, а також кращий за перший. І я в будь-якій ситуації вибрала б саме його. Це моє рішення і це моя думка, яку я не нав'язую нікому. І я з легкістю можу обґрунтувати це рішення. Якщо не показувати своїх емоцій, ти бережеш себе від багатьох не приємних ситуацій та не бажаних конфліктів з людьми. В цьому і проявляється безпека. Ховаючи те, що ти відчуваєш робить тебе врівноваженою та розсудливою людиною. Це береже тебе від бурхливого потоку емоцій, які можуть вирватися на волю в найнезручніший момент. Також, це залишає за тобою таємницю. "Не показувати свої емоції" - це не значить, що їх у тебе не повинно бути чи ти завжди повинен ходити із незворушним виразом обличчя. Це зовсім оманлива думка. Насправді, сутність цієї фрази заключається в контролі. Так, саме в контролі над емоціями. Досягти цього - дуже важко. Проте, це можливо і цього можна досягнути. Тоді ти відчуваєш легкість у душі і живеш в гармонії з собою. Саме тоді ти усвідомлюєш ці відчуття. Саме тоді ти можеш вияснити причину кожного з них. Емоції завжди будуть для нас загадковими. Вони завжди будуть ховати в собі замок, ключ до якого буде даний не всім. Це 5 елемент душі, який відкривається не в кожному. Це водночас і дар, і прокляття...