Видалити публікацію?
Морок Неферат
2024-12-07 18:47:15
Мій досвід спілкування з померлими
Новини, Особисте, Цікаве
https://lhtqr.blogspot.com/2024/12/blog-post.html Коли я була мала ще, років 12 ть мені було і тоді помер мій біологічний батько. Він довго хворів, не вставав в останні місяці хвороби: в нього був рак прямої кишки. Помер він нерозкаяним грішником зі своїми внутрішніми демонами. За кілька днів перед смертю він казав моїй мамі, що бачить демонів які тягнуть його на той світ, а він не хоче йти з ними. Не знаю чи було йому страшно, бо він стійко тримався і боровся неначе думав що обдурить саму старушку Смерть. Але він не переміг, бо час його прийшов і його забрали. Після його смерті в його домі була неприємна атмосфера: в містичному сенсі слова. Звичайні люди це не відчувають, бо таке відчувають шостим відчуттям. Я відчувала, бо з дитинства мала дар відчувати і бачити надприродне. Вночі у нашій вітальні за кріслом сиділа чорна тінь і я знала що то мій біологічний батько- духом відчувала так би мовити.. Чорний силует, то аура людини яка за життя робила погані вчинки і жила в негативі. І щовечора він так приходив, усі 40 днів. Я лякалася і після відвідин туалету одразу лягала в ліжко і накривалася одіялом з головою. У 25 років я знову стикнулася зі смертю- мого болгарського чоловіка. Той помер від інсульта. Його дух майже кожного вечора до мене приходив. І доки він був в домі ставалися якісь містичні прикрості, здебільшого з електронікою відбувалися перебої. Я сварилася з ним і казала, що не може після смерті тріпати мені продовжувати нерви: як він робив то при житті коли випивав. Він слухав мій впевнений голос і йшов. Правда іншого дня робив теж саме- чи то тому що звик чи ще чомусь не знаю; думаю він скучав за мною і приходив часто так, бо то було останнє місце його проживання на Землі.Він був впертим за життя і після смерті таким залишився. Принаймні його дух не був чорним, як у мого біологічного тата.. Я не бачила, але відчувала світлу ауру його духа. З роками я втратила дар бачити невидиме: подавила спеціально, бо не хотіла бачити чорні тіні та інше таке із духовного світу. Але і хороше аналогічно теж вже не зможу побачити, наприклад крила Архангела які б дуже хотіла побачити- не виходить, як не напружую свідомість. Не люблю світ мертвих, а особливо коли Душа не змогла з тих чи інших обставин перейти в духовний світ і ходить по Землі озлоблена шукаючи кому можна зробити боляче. Дякувати Богу, що я не медіум і не відчуваю всі такі Душі, бо мені як емпату і так важко відчувати емоції живих ( наче вони мої власні), але люди з якими в мене є близькі відносини: Душі їх після смерті цілком можуть прийти до мене, щоб я їм допомогла в переході чи з незавершеними справами. І я знаю, як можна захиститися від їх надмірного впливу. Щоб мертві не заважали жити живим своїм життям і йшли дальше в духовний світ потрібно: 1) Якомога менше думати про померлого, а коли згадувати-лише хороше, щоб дати Душі зрозуміти- що ви справитеся далі без неї і бажаєте їй віднайти довгоочікуваний спокій, якого так бракувало тут на Землі; 2) Молитися Богу за Душу померлого, але і за свою теж- не варто забувати, що вашої близької людини вже нема а ви тут і вам ще треба жити і проходити свої життєві уроки- для цього вам знадобляться моральні сили, щоб вистояти всі бурі тому не варто розтрачати енергію на зайві емоції щодо померлого. 3) Категорично забороняються всілякі обряди й ритуали, які заважають Душі йти в духовний світ і віднайти спокій або ж ті які можуть навіть нашкодити в деяких любителів по незнанню. Я можу зрозуміти традиції народні та церковні, але вони не повинні виходити за межі і займати всі думки. Того, хто помер-не повернути і абсурдно ставити в гроб або на могилі їжу як для живого. Покійники не мають потреби в матеріальних речах, вони мають потреби в наших молитвах і добрих спогадах: варто пробачити покійнику всі образи і пробачити собі за те, що зробив недостатньо для близького і за сказане погане спересердя. Того, що було вже нема й варто рухатися далі, щоб серце не тяготила провина яка цілком може бути смертельна якщо є сильною. Проте варто думати, як любив і робив близького щасливим, а не згадувати лише сварки. Не причиняйте самі собі страждання, щоб Душа покійного не страждала з вами: адже в своєму духовному облику вона може відчувати ваші емоції й приходити до вас щоб вас підтримати морально, а ви будете лякатися і від свого почуття провини думати що Душа прийшла і сердиться на вас і таким чином зробите собі й тій Душі погано. Посилаю світло й любов в серця людей у яких горе, нехай освітлює ваш шлях і зігріває в тяжкі моменти життя.
1
181