*

Кожного року цей день був для Лізі особливим. Але так було лише в дитинстві. Коли поруч були батьки, які влаштовували їй свято із подарунками та солодощами. Тепер вона була доросла і з кожним роком цей день ставав все менше атмосферним. Проте цього року все зовсім не задалося…

Вона була в нічному клубі- там друзі влаштували їй вечірку. На сцені співала одна блюзова виконавиця. До Лізі підійшов хлопець: красивий шатен, який вчився з нею в коледжі.

- Привіт, як ти?- спитав він.

- Добре-відповіла Лізі.

- Завтра будуть танці. Я хотів тебе запросити. Підеш зі мною?

- Я б з радістю. Ти милий хлопець, але я зараз не хочу з кимось зустрічатися.

- Зрозуміло. Вибач. Я піду.

Лізі сиділа за столиком і до неї підійшла її найкраща подруга Віллоу. Вони заговорили про хлопців.

- Ти чого. Він же класний. Розумію, після того що ти пережила, тобі треба зробити перерву. Але не треба ставити хрест на стосунках через один болісний досвід. Кохання воно не таке. Воно може бути прекрасним.

- Якби ж то була звичайна помилка. Але я покохала не ту людину і через це постраждали мої близькі. Наступного разу може бути набагато гірше.

Лізі йшла додому звичайними вуличками що й завжди і на них ніколи нічого не відбувалося-було тихо, але сьогодні вона стала очевидцем вбивства. Одна парочка сварилася, він тримав пістолет.

- Ти хочеш це почути?! - кричала вона.

- Так, хочу-мовив він - Скажи це!

- Не кохаю! Я тебе не кохаю!- він вхопив її за руку, вона намагалася вирватися.

- Так не буває. Людина не може прокинутися одного ранку і перестати кохати. Якщо ти не можеш бути моя, то ти не будеш нічия.-він направив на неї зброю і вистрілив.

**

Наступного дня Лізі обговорювала цю трагедію з друзями. Вони прийшли до висновку, що потрібно сказати про це старшим адже вони мало що могли. Але так і не зробили цього, бо кожен відволікся на свої справи.

Уже вечоріло. Лізі закінчила читати матеріал в бібліотеці для домашнього завдання. Засиділася вона і не помітила як двері в коледжі позакривали на ніч. Вона шукала вихід, як раптом почула музику в музикальному класі. Підійшовши до дверей класу вона заглянула у віконце. Там стояла пара і танцювала. Лізі залюбувалася ними і не помітила як до неї підкралися ззаді.. хтось поклав їй руку на плечі і вона обернулася. Коли вона це зробила, то побачила чорну тінь. Та тінь відкрила рот і закричала так, що Лізі знепритомніла.

***

Вона прокинулася в незнайому для неї місці. Це точно був не її коледж. Лізі оглянулася. Це була невеличка, погано освітлена кімната схожа на горище. Був день, судячи з яскравих променів падаючих на стіни які переливали утворюючи дивні узори. Вона піднялася і почала шукати двері.

Раптом почула шурхіт із іншого кутка кімнати. Повільно та невпевнено Лізі підійшла, щоб поглянути. Відгорнула коробку, яка там стояла і звідти вискочив кіт та побіг геть вочевидь не дуже радий що викрили його таємний сховок.

Вона знайшла двері і вибралася звідти. Прийшла додому і почала думати над тим усім божевіллям, яке з нею трапилося в цей особливий для неї день. Та тінь, яку вона бачила, не могла бути розіграшем бо надто надприродною та істота була.

А от хто замкнув її на горищі старого будинку вона дізналася зовсім скоро. Як виявилося, то були її одногрупники. Та парочка в музикальному класі також була їх рук справа. Вони найняли акторів, що були так схожі на ту пару яка сварилася в провулку щоб зробити день народження Лізі незабутнім.

- Ми хотіли зробити для тебе оригінальний подарунок - сказала Віллоу, яка влаштувала це разом ще з декількома одногрупниками Лізі.

Лізі такого подарунку не оцінила: вона так швидко втекла з того горища, що не помітила там своїх речей які в її одногрупників назбиралися за час їхнього спільного навчання і які вони там підкинули щоб здивувати. Потім вони повернули їй ті речі, які вона вважала загубленими. За це вона була дуже вдячна, бо багато з речей їй були необхідні в повсякденному житті.

****

Лізі зробила кілька досліджень і зрозуміла, що тінь яку вона бачила-це була жертва, яка просила про допомогу. Та жінка, яку вбив чоловік у провулку. І вона вирішила відшукати вбивцю і змусити відповісти за свій злочин. Нехай би поліція сама займалася цією справою, але вона вирішила їй допомогти бо не могла залишити справу на самотік очевидцем якої вона стала і яка їй снилася ночами.

Найперше взялася і прочитала все, що було відомо про вбивцю і з цього місця почала пошуки.

Відкрилося багато нових фактів і згодом вона змогла натрапити на слід вбивці. Вона знайшла місце, де він переховувався від закону. Тож Лізі взяла і подзвонила в поліцію. Розказала їм, де вони можуть знайти його і затримати.

Після цього її життя ввійшло в звичайне русло. Разом з друзями вона ще протягом довгого часу згадувала цю містичну історію, яка мала щасливий кінець завдяки її детективним навичкам і жазі до справедливості.