Я спробував курити років у 13.

Почав водитись з одним "дворовим пацаном з району". Тоді курити і пити вважалось чимось презентабильним: чим раніше спробуєш - тим ти крутіший. От і спробував коли він запропонував - "не давати ж задню!".

Курили різну мішуру. Від міцних дідівських "пріма", до маминого синього "бонда", які я крав у мами із сумки.

Мама чогось ніколи не помічала, що сигарет в пачці ставало менше. Це породжувало мою наглість. Зрозумівши, що вона не помічає, міг лишити в пачці лиш декілька штук.

Окрім цього я більше нічого ніколи не крав в мами. І за ці крадіжки мені ніколи не буде соромно. Тому й пишу це тут, знаючи, що мама прочитає.

Пам'ятаю колись батько зробив натяк, що я можу вкрасти у мами гроші.

Діалог був короткий. Ми їхали звідкись на авто: я на задньому, мої батьки на передньому обговорювали моє життя-буття.

Тут вони зупинились, стали виходити. Здається, в магазин. Я лишаюсь в машині. Мама взяла гроші. Сумочку передає мені, наголосивши що там телефон, гаманець...

- йому обов'язково це знати? - невдоволено буркнув батя.

Стало не приємно, адже я ніколи не давав приводів і нічого не крав (ну, окрім тих маминих цигарок).

Але мій батя довбойоб. Що з нього взяти?

Так от...

Спробував курити я з років 13-ти.

Ненадовго. "Засікла" мене мама десь через пару місяців.

Ми ховались біля магазину, за великим камазом. І тут чую - мама йде в мазазин.

Помітила вона мене зразу.

Я скрутився у непристойну позу букви "s", сподіючись, що так краще маскую себе і роблю не помітною сигарету в руці. Недопалок ж затискаю в долоні, намагаюсь не обпалити руку.

- ти шо...куриш?!

- е...нє..., - казав я з голосом і виглядом довгоп'ята, який в добавок сильно хоче срати.

Не проканало.

Гнали мене. Мама грозилась розказати татові. Тата я тоді боявся. І наївно думав, що це найгірше, що може статися в моєму житті. "Господи, будь ласка, поможи пережити цей день. Якщо пройде це, то я більш ніколи так не зроблю!".

Бог поміг. А я наїбав.

Не пам'ятаю коли знову взявся за сигарету. Але взявся.

Пізніше вже курив говорячи з мамою по телефону.

- Не кури! Вже хватить, що я курю! - казала мама - курець з чорт-зна яким стажем - паралельно курячи на тому кінці дроту.

- Угу, - казав я, видихаючи сигаретний дим.

Власне, у мене ніколи не було сигаретної залежності. Але курив. Інколи це допомагало боротись з поганими думками, інколи за компанію, інколи просто не міг відмовити.

Після початку повномасштабної. В Польщі - на той не довгий час, що я там був - ми курили вже разом. Мама сварилась, бубніла, я не слухався. Діставав пачку, вона брала з неї сигарету і ми курили.

- хоче губити своє здоров'я, хай губить. Вже хватить, що я курю, - приречено казала мама.

Тепер я в Україні, мама все ще в Польщі. Я практично не курю. Не пам'ятаю коли палив востаннє.

Мама курить. Дзвонить - курить поки говорить зі мною, або відлучається від телефону коли треба вийти покурити.

Курити їй не бажано.

Частіше я вже просто не звертаю на це уваги, бо знаю, що це ні до чого не приведе.

Хоча інколи сварюсь на неї.

Я сварюсь.

Вона не слухає.

23:01

23.04.24