Книги
Всі
Вірші
Всі
Осінь та її сигарети
ти пахла смертю і крахом,
вступивши тієї осені в мій повалений дім,
вдихала сигарети, як ладан
в тобі потребу виплекав, як мати в немовляти крик.
ти на пів руки зупиняла всі рухи,
тримала, коли зривались слова,
ти для мого его внесла найпекельніші муки.
мені здавалось, що краще нема.
ти помирала в той найзимовіший холод,
вітер над твоїм тілом зганяв пташинячих зграй.
ти поверталась коли поверталася осінь.
твої губи холодні, ти пахла, як страх.
твої пальці ходили в моїх блокнотах.
твої нігті з аркушів моїх видерали мазки,
а я не знав як тебе тут затримати -
топив в алкоголь, відпускав до зими.
ти поверталась, заповнивши димом весь ґанок.
вселяла надію за розкидані ґрати
а я не знав як тебе взяти,
і протягував останню недокурену пачку.
як ти любиш без фільтру і з кнопкою.
затяг. і погляди вдаль, як на всіх день ліг
ти жартувала, що будеш помирати від раку
за пристрасть в день курити по дві.
ми витягали платівки на ганок -
ти просила щось із Сінатри,
я записував вірші, які критикуватимеш після.
в небі хмари летіли разом із тобою вибльованим димом.
вдих. і погляди ввись як на горизонт день ліг.
ти була б беззахисним ангелом,
якби не звичка в день курити по дві.
на той день народження сказали, що ти не прийдеш,
в телефон привітання із подавленим хрипом.
в квартирі ритм, під джазові ноти опускалися очі.
поки літо плелось на балкон, ти неквапно вбиралася в осінь.
будні. ремарка.
не скритикуєш, не видереш аркуш.
не виключиш джаз, не попросиш Сінатру.
на ліжку твій труп, в руках лід і обвуглені губи.
на столі мемуари, розкидані букви
в руках на півслова обірвалась "Гертруда".
і не згадки про обвуглені дні,
як у наших руках Бог світ ловив,
ти була єдина серед простих
і ти так любила в день курити по дві.
03.12.2021
18:19
2
0
270
Yu
Затримай мій подих у своїх локонах,
Зв'яжи, тримай - дозволь задихатися.
Я тверджу собі: "ми ніхто одне одному!" -
Та чомусь згадки про тебе лиш кривавими пасмами.
Не рятує ні алкоголь, ані локони,
Ні очі прекрасних, якщо не твої.
Я тверджу: "Я забув! Я видряпав! Викинув!"
Я тверджу...і тебе торкаюсь у сні.
Давай ранок з новими скандалами.
Давай знову навзаєм зненавидим -
Ти клянись, що не зустрічала гірших, ніж я,
Давай знову одне одним таємно впиватимось.
Десь кілометрами обриси Києва.
Твої руки кишенями,
Що не будуть мною зігрітими.
"Я тебе не терплю!
Не держу!
Втоплю віршами!"
Я тебе завжди навічно любитиму...
Ти назавжди в полоні всіх моїх слабкостей.
на межі хиткого характеру,
не торкаючись пальцями.
Всі почуття вигріті нашими планами, спальнями -
Дозволь мені ними вкриватися.
Криши моє тіло, якщо тебе грітиме.
Кричу:
"я забув!!!"...
кожна рима тут з твоїм іменем.
І твій слід в моє життя ніби вилито,
Твій голос звучить під римою вбитою.
Тверджу
"так буде краще!"
"нам не бачити щастя!"
"ми на рівних!"...
"на різних!"...
Без тебе ламає -
В твоїх руках моє життя відмирає.
Ненавидь. Прокляни.
Не пусти. Полюби.
Дозволь лиш у снах тобою впиватися.
Краса твоїх рук не затягнута шрамами.
На межі хиткого характеру...
"не люблю!"
"не держу!"
"не стягну новими ранами!"
"не люблю!"
Але назавжди й посмертно кохатиму...
----------------------------------
В світі болю і мук
Мене не гріє ніщо,
Як тепло твоїх рук.
-------
Моїй "Ю".
-------
19.11.21 - 20.11.21
20:06-13:34-19:06
1
0
263
Текст, під який хочеться курити
Так дивно, ми коли напиваємось – бачимо в собі померлих родичів,
знедолених, полишених, душевно-зламаних.
проганяючих «сотку» за своїми роботами,
а після вертаючи розбавляючих будні скандалами.
у них життя падало каменем,
В підлогу б'ючись із гуркотом.
Не так страшно відсидіти в’язнями, страшніше душевними,
щоб після щасливі читали статті під назвою «життя і смерть великих письменників».
мені здається, щасливі не ведуть калькуляцію,
не придумують п’єси, не вбиваються римами.
не сують пальці в дірки, де кишені розірвано.
я в 22 зрозумів чому мій дід упивався лиш «гіркою» -
щоб пити вино потрібно себе називати щасливими.
а вони про Бога не думають,
їдучи на пікнік повними сім*ями.
в Торі, Корані і Біблії не відшукують відповідь,
не шукають щастя в церквах замість душевної близості.
Щасливі себе не нарікали б самотніми.
не назвали би «мрійними».
життя в квітах не міряли б:
Народився. Відстояв. Відсох. Викинув.
Щасливі не впиваються книгами.
тому що саме вони – альтернативою
місць, зассаних під’їздів провінцій і «вгашених» ,
себе не шукатимуть в запахах, спальниках -
щасливі про це не читатимуть.
щасливі не засинатимуть в одязі.
де шматок неба наче обвуглено.
життєвий хребет з тіла давно ніби вибито,
а новий день асоціюється з ломами в тілі лиш.
щасливі не шукатимуть обраних,
не тліють від запахів
не ставлять життя на межу, не грають, як картами
щасливі розумні – вони не кохатимуть.
=
в ночі 20-го Єсенін пов’язав себе петлями,
5-го полегла Ахматова, Маяковському кулею тіло прорізано -
щасливі себе не вбиватимуть римами.
ті, хто шукали щастя у творчості себе не називають щасливими.
07.11.21
01:49 – 11:31
1
0
355
