oskal - Vagabondo

oskal

2023-08-23 12:53:29

Vagabondo

Думки вголос, Особисте

(18+) А може так і треба? Просто…бродити по світу, не знати, що буде завтра, о котрій і де я прокинусь…зустрічати нових людей, закохуватись, дружити, знаючи, що можливо вже завтра ти полетиш на інший край світу і тебе забудуть…і ти забудеш, але…лишати стільки гарних спогадів, стільки моментів щастя…і коли настане час - усе стане ясно саме по собі? Я завжди хотів відповідей тут і зараз, завжди хочу знати, що саме мені готує завтрашній день і як саме я зустріну наступну ніч… А ще мені завжди було вкрай важливо бути чесним з самим собою, знати правду (хоча сам я вмію перекрутити слова як тільки завгодно, це теж правда) Але нещодавно я зрозумів сам для себе, що правда тільки в тому, що ніхто з нас не знає до чого готуватись. Ніхто не знає що саме буде завтра, це майже містичне поняття. Може завтра світова війна? Чи катаклізм? Чи несподіване кохання або твоя дівчина завагітніє? Саме «завтра» покаже, хто ти є насправді. От я поки що дивлюсь і просто крокую, шкодую тільки, що не маю на своєму шляху нікого поруч. От все добре, або погано ахах, таке життя…але весь час з кимось прощаєшся, відриваєш людей від свого серця і це так сильно виснажує…я би так хотів більше не думати, як там мама без мене, я би так хотів побачити своїх друзів…я би так хотів закохатись і так, щоб більше не відривати людину разом зі шматком своєї душі… Але Я живу…я дійсно живу, настільки щиро, що іноді думаю про смерть. Не важливо, чим це все закінчиться, я не пошкодую ні про одну секундочку свого шляху. Я люблю усі свої кроки, я люблю усі свої помилки, люблю щастя і люблю біль. Я не хочу виграти цей поєдинок, я хочу дати гарний бій і це саме те, що я роблю. Я єбашусь за те, щоб стати собою. Олександр, колись я тебе знайду. І в додачу до останнього. Я задихаюсь на одному місці, мені ніхуя не треба щоб мене заковували в якісь рамки, в поняття цієї їбучої нормальності. Коли вже всі зрозуміють, що «нормально» це надто суб’єктивно? Я хочу мати можливість писати, слухати, співати, битись, валятись на траві і пиздувати в Норвегію чи Тибет, я не знаю, тоді, коли мені буде зручно. Хочу набити собі стотищпятсот татуювань і танцювати в сраному метро. Ще я хочу світову революцію, гарну дружину і дітей, собаку, яка пройде зі мною пішки з Європи в Азію і взагалі хочу побачити весь світ. А замість цього я все життя тупо задихався… Дякую, тієї ночі усі крапки почали ставати над і.