oskal
2023-09-10 00:17:13
Буддизм західного зразку
Думки вголос, Особисте
(18+) Пи.Си: я знаходжу божество в неясності. Бо богів народили люди, але людина має сама собі стати Богом, тому я роблю висновок - Бог не ідеальний в своїх вчинках, він ідеальний в коханні до життя. Мій Бог абсолютно точно максималіст. Він не зобовʼязаний, він - людина.
Життя - це пізнавання себе, пізнавайте, а не підганяйте під рамки. Вдумайтесь. Ми - частина суспільства як би ми від того не тікали, ми відповідальні за те, що відбувається навколо нас.
Я знаю героїнового наркомана, який ідеально розмовляє українською та англійською, знається в математиці, дуже грамотна та начитана людина. В той же момент сама кончена з усіх, кого я зустрічав.
І я знаю людей, які вчились на відмінно, вели себе порядно, та деякі навіть ходили до церкви. Про що з ними говорити? Вони закрили очі на усе, що відбувається в світі, в їхніх рожевих окулярах усе дуже добре і давно розділено на категорії. Тільки не існує тих категорій, є тільки люди та обставини, в які вони потрапляють.
Це усе неправильно, я абсолютно з усім не згоден. Чому нас вчать завжди посміхатись, завжди бути на позитиві, пробачати…шо за хуйня? В житті надто багато граней емоцій, відчуттів і подій щоб закувати їх в два кайдани і дивитись тільки прямо. Чому ми не вчимо своїх дітей реагувати так, як вони відчувають? Бо це може вийти за рамки норми? А що за них не виходить? Хіба ми не одягаємо маску кожен день і виходимо в люди? Хіба ніхто з нас не приховує сльози, біль, відчай, гнів…страх? Чому ми не вміємо сказати: «Я сьогодні засмучений”? Чому ми не вміємо просто сказати, що щось робить нам боляче чи ми агресивні? Чому ми раптом вирішили, що ігнорувати і закривати очі - найкращий варіант? Так легше? Так не легше бо рано чи пізно кожен з нас вибухає, кожен сходить з розуму і…подивіться інколи на людей похилого віку…погляньте їм в очі і дуже часто можна помітити відчай…я не знаю як це пояснити, але в тих очах часто видно той погляд, коли люди не виразили себе у житті і вже не сподіваються цього зробити. Навіщо так? Можна бути собою, кожному з нас. Так, я вже чув, що це дебільна фраза і скажіть її ґвалтівнику чи серійнику, йому теж можна бути собою? АЛЕ
Хіба кожен з таких людей не вихований хворим соціумом, який не дав їм можливості бути собою в здоровому чи безпечному вигляді? Хіба Теодор Банді не дивився порно свого дідуся в дитинстві? Що він зробив потім? Одягнув маску успішного та галантного юриста, спокійної та вихованої людини. Та його нутро прокидалось з разу в раз і він вбивав, гвалтував…бо колись релігійна мама заборонила йому мастурбацію, а соціум відторгнув би його ідеї про секс. Кожне відхилення від нормальності є нормою, створеною нами. Якби йому дали бути собою можливо він знайшов би партнерів, які б розділили його відхилення. Я його не виправдовую, це була цілком розумна людина, яка могла взяти своє життя під контроль. Він накоїв багато горя та поніс за це відповідальність (абсолютно вірно). А от чи винен він, в глобальному сенсі…я маю сумніви. Існує взагалі вина чи це чергова абстракція?
Ми не маємо відштовхувати свої негативні сторони, ми не ідеальні і це охуєнно. Кому взагалі цікаві ідеали? Кому цікаві люди, які як роботи не реагують ніяк? Бийтесь, зліться, радійте життю, насолоджуйтесь агресією та коханням, єбаштесь.