Видалити публікацію?
oskal
2023-08-23 12:56:56
Розмова пілота винищувача з психотерапевтом
Думки вголос, Особисте
(18+) Нам сказали, що ми виконуємо наказ і нічого не вирішуємо. Спочатку я і сам намагався повірити в цю нісенітницю, але це такий піздьож, докторе. Так, я не обирав геодані, не обирав об’єкт і тип зброї, але саме я сів у літак і доставив ракети до їхнього місця призначення. Колись я чув, що куля вбиває. Це ще один піздьож для тих, хто боїться зустрітись із совістю. Вбиває людина, куля, ніж, кулак, ракета…це всього лиш обрані інструменти. Хтось бере молоток і будує дім, хтось бере молоток і пробиває голову сусіду. Останні - це такі, як я. Ми навчились керувати літаками і не повезли дітей на відпочинок, не полетіли на Мальдіви. Ні, ми полетіли на чуже небо, над чужими будинками і роз‘їбенили там усе вщент…ні, докторе, я не вбив військових, будь це люди у формі, я би тут не сидів, військові приймають рішення ризикнути своїм життям. Я вбив трьох дітей і одну жінку. Мені було сказано, що я виконую ліквідацію розвід групи противника. Ні, мене не надурили. Я сам себе надурив, я знав що може і правда, а може і ні. Коли ти пілот, ти не бачиш кого ти відправляєш до пекла. Але ти точно відправляєш туди себе. Я вбив чотирьох цивільних і не несу за це покарання, я навіть не мав про це знати. На війні як на війні, сказав командир і лишив мене самого. А я…а що я? Пиздіти нікому не буду, правда лише в тому, що між життям невинних дітей і їхньої мами я обрав своє, цивільне життя, гарні гроші і ранній вихід на пенсію. Мій відпочинок з сім’єю не коштує 6.000 доларів, він коштує чотири цивільних життя і ще сотню військових. Звичайним людям страшно подумати про вбивство тварини, а я від тих людей і сліду не лишив. Ну може десь якісь ноги лежали, іди впізнай чиї вони. А я міг обрати не натискати на спуск ракет, піти під військовий трибунал і все…це зробив би хтось інший? Беззаперечно - так, але чи є це причиною щоб піти зараз зґвалтувати когось в провулку? Бо не я, але хтось інший це колись зробить. Ні, це не є причиною. Я не герой країни, я - звичайний вбивця, докторе. Хіба я заслуговую на те, щоб не страждати від психічних розладів? Може в цій країні і заслуговую, тут в мене медалі, але віддайте мене людям з Косово…що зі мною зроблять? Ахах Не лишається нічого окрім того факту, що насправді людське життя доторканне і саме я взяв на себе рішення ним розпорядитись. Я - той, хто вирішує за вас, хочете ви цього чи ні. Чому? Бо маю зброю. That’s it, докторе.
1
111