oskal
2023-08-23 12:52:17
Збирай раму
Думки вголос, Особисте
(18+) Ви взагалі розумієте скільки насправді люди страждають? Блять, мені так хотілось би мати безтурботну молодість, але я знаю самого себе, це закінчиться на такій самоті, від якої люди гниють, люди гинуть.
На прикладі однієї близької мені людини, до якої я відчуваю тільки жалість: він лишився на самоті бо ніколи не чув самого себе, він ніколи себе не шукав і цілі його, йому ніколи не належали. Він така ж жертва свого виховання як і ми усі, але є ті, хто це розуміє, а є ті, хто сліпі. Сьогодні ця людина не має жодної надії на щасливу старість. Його дружина за ним не сумує, його син…його син не знає що сказати з цього приводу. Тут врятує тільки казкове багатство, яке дозволить усім хоча б іноді бути разом. Але він не встигне, його розум вже звик до самотності, тіло виробило рефлекси, агресія закінчується на роботі і в стакані молдавського, домашнього вина. Він ніколи не зможе бути щасливим. День народження, Новий рік, Різдво, Пасха…будь які свята він проведе наодинці, рідкий момент щастя розділить сам з собою, сльози, які він не вміє проливати ніколи і ніхто не побачить. Його більше ніхто і ніколи тихо не обійме і не скаже: «Я вірю в тебе».
Сьогодні в мене непростий період життя, час діяти, але дехто сказав мені, що вірить в мене, таких людей мало, але вони чудом знайшлись. Я не вірив, що від мене не відвернуться.
Дякую, я не стану тією людиною, про яку написано вище.
Дякую.