Парк
На дворі стояв сонячний, але прохолодний жовтневий день. Він мав якусь таємницю, яка десь повільно плавала у повітрі. Вітер колихав жовто гарячі лиски клена. Парком прогулювався молодий чоловік насолоджуючись красою осінньої природи.
Замріявшись він зовсім не помітив, як майже потрапив під машину. Він ішов далі до озера, яке як магніт притягувало до себе всіх людей які прогулювалися парком.
Скляна поверхня озера була вкрита листям, яке повільно рухалося від кожного подиху осіннього вітру. По серед озера пропливали два величних білих лебедів.
Філіп обдумував те, що він сьогодні прочитав в газеті "Проживіть сьогоднішній день, як останній". Повз нього пройшла молода дівчина, яка привернула увагу Філіпа, але він одразу перемкнувся на статтю з газети. Йому не подобалися думки про смерть, але переборовши себе він думав про те, що він буде робити, якщо сьогодні останній день його життя.
Повільною ходою Філіп ішов до кав'ярні, щоб зігрітися цього холодного осіннього ранку.
Кав'ярня була затишним місцем в якому люди ховалися від холоду. Стояв тихий, але приємний гомін. Поки він замовляв каву, почав прислухатися про що говорять інші люди. Він чув розмови про вибори, які от-от мали відбутися, ще він чув розмову старих друзів, які вже не бачилися сто років. Він знайшов собі місце біля вікна, яке виходило на головну вулицю міста.
Він зробив перший ковток теплої, духмяної кави, його смакові рецептори наче почали танцювали у роті. Поки Філіп пив каву він ніяк не міг забути дівчину яку він сьогодні побачив. Каро ока блондинка з довгим волоссям. Він дуже себе картав через те, що навіть не підійшов запитати як її звуть. Філіп вирішив її знайти чого це йому не коштувало. Він розрахувавшись, немов куля вилетів із кав'ярні та побіг її шукати.
Дійшовши до озера він почав шукати її поглядом. "Знайшов" - прозвучало в його голові. Підбігши до неї зі спини.
- Добрий день. - мовив він лагідним чоловічим голосом.
Вона повернулася до нього обличчям, він від неї відсякнувся, коли зрозумів, що це не вона.
- Перепрошую.
Він побіг далі її шукати. Через годину старанних пошуків він її все-таки знайшов.
- Вітаю.
- Привіт.
- Чому така красива і молода дівчина сама гуляє парком?
Вона навіть не знала що відповісти.
- Ой вибачте мені за таке нахабство, з мого боку це було не ввічливо. Я Філіп.
- Сара - простягаючи йому свою тендітну ручку.
Поцілувавши її він далі мовив.
- Дуже приємно Саро.
- Мені також.
- Чи можна запросити вас на каву?
- Було б чудово.
Філіп був на сьомому небі від щастя. Вони разом пішли до кав'ярні на протилежній стороні парку.
Йшовши вони розмовляли про все на світі. Йому подобалися детективи, а вона обожнювала романи. Він собак, а вона котів. В цьому і була їхня магія, що різні люди покохали один одного з першого погляду. Дорогою вона сміялася з його жартів та іноді розповідала вірші.
Зайшовши в середину вони відчули приємний аромат кави з кардамоном.
- Що ви бажаєте замовити? - мовив лагідний голос офіціанта.
- Мені, будь ласка, один американо. А ти що будеш?
- Мабуть, гарячий шоколад.
- Гарний вибір. - зазначив Філіп.
Вони забрали свої напої та разом вийшли на літню терасу, яка виходить на парк та озеро. Вони насолоджувалися миттю щастя.
Прозвучав дзвін - це означало, що вже дванадцята.
Він запропонував Сарі піти до нього, але вона відмовилася через свою літню матір, яка не могла самостійно підвестися.
Так проходили дні, тижні, місяці. Їхнє кохання ставало все сильнішим, і вони вже не уявляли свого життя без один одного. З кожним днем вони проводили все більше часу один з одним. Здавалося, що вони будуть разом до глибокої старості та помруть в один день.
Замріявшись він зовсім не помітив, як майже потрапив під машину. Він ішов далі до озера, яке як магніт притягувало до себе всіх людей які прогулювалися парком.
Скляна поверхня озера була вкрита листям, яке повільно рухалося від кожного подиху осіннього вітру. По серед озера пропливали два величних білих лебедів.
Філіп обдумував те, що він сьогодні прочитав в газеті "Проживіть сьогоднішній день, як останній". Повз нього пройшла молода дівчина, яка привернула увагу Філіпа, але він одразу перемкнувся на статтю з газети. Йому не подобалися думки про смерть, але переборовши себе він думав про те, що він буде робити, якщо сьогодні останній день його життя.
Повільною ходою Філіп ішов до кав'ярні, щоб зігрітися цього холодного осіннього ранку.
Кав'ярня була затишним місцем в якому люди ховалися від холоду. Стояв тихий, але приємний гомін. Поки він замовляв каву, почав прислухатися про що говорять інші люди. Він чув розмови про вибори, які от-от мали відбутися, ще він чув розмову старих друзів, які вже не бачилися сто років. Він знайшов собі місце біля вікна, яке виходило на головну вулицю міста.
Він зробив перший ковток теплої, духмяної кави, його смакові рецептори наче почали танцювали у роті. Поки Філіп пив каву він ніяк не міг забути дівчину яку він сьогодні побачив. Каро ока блондинка з довгим волоссям. Він дуже себе картав через те, що навіть не підійшов запитати як її звуть. Філіп вирішив її знайти чого це йому не коштувало. Він розрахувавшись, немов куля вилетів із кав'ярні та побіг її шукати.
Дійшовши до озера він почав шукати її поглядом. "Знайшов" - прозвучало в його голові. Підбігши до неї зі спини.
- Добрий день. - мовив він лагідним чоловічим голосом.
Вона повернулася до нього обличчям, він від неї відсякнувся, коли зрозумів, що це не вона.
- Перепрошую.
Він побіг далі її шукати. Через годину старанних пошуків він її все-таки знайшов.
- Вітаю.
- Привіт.
- Чому така красива і молода дівчина сама гуляє парком?
Вона навіть не знала що відповісти.
- Ой вибачте мені за таке нахабство, з мого боку це було не ввічливо. Я Філіп.
- Сара - простягаючи йому свою тендітну ручку.
Поцілувавши її він далі мовив.
- Дуже приємно Саро.
- Мені також.
- Чи можна запросити вас на каву?
- Було б чудово.
Філіп був на сьомому небі від щастя. Вони разом пішли до кав'ярні на протилежній стороні парку.
Йшовши вони розмовляли про все на світі. Йому подобалися детективи, а вона обожнювала романи. Він собак, а вона котів. В цьому і була їхня магія, що різні люди покохали один одного з першого погляду. Дорогою вона сміялася з його жартів та іноді розповідала вірші.
Зайшовши в середину вони відчули приємний аромат кави з кардамоном.
- Що ви бажаєте замовити? - мовив лагідний голос офіціанта.
- Мені, будь ласка, один американо. А ти що будеш?
- Мабуть, гарячий шоколад.
- Гарний вибір. - зазначив Філіп.
Вони забрали свої напої та разом вийшли на літню терасу, яка виходить на парк та озеро. Вони насолоджувалися миттю щастя.
Прозвучав дзвін - це означало, що вже дванадцята.
Він запропонував Сарі піти до нього, але вона відмовилася через свою літню матір, яка не могла самостійно підвестися.
Так проходили дні, тижні, місяці. Їхнє кохання ставало все сильнішим, і вони вже не уявляли свого життя без один одного. З кожним днем вони проводили все більше часу один з одним. Здавалося, що вони будуть разом до глибокої старості та помруть в один день.
Коментарі