Анастасія Возіян
2023-08-09 15:22:07
Думки вголос
Що я відчувала більш за все коли писала збірку "24/02/22"? Провину за те, що я не пережила того, що переживають люди, які стикнулися зі смертю рідних чи знаходяться в більш важких обставинах. Можливо, це нормально, плакати з тими, хто плаче, плакати коли сам хочеш і не відчувати себе винним. Але вірші мені як психотерапевт. І поплакати в них, і посміяти з ними. Тому я і продовжую поповнювати збірку, незважаючи на синдром вижившого.