Блог
Всі
Нова збірка віршів
Новини, Особисте, Цікаве
Невже це сталося??? Я нарешті наважилася опублікувати нову збірку віршів написаних за час повномасштабної війни. Це ще більш чесні, щирі вірші. Таких ніколи ще не було, бо війна це щось нове для всіх нас. Хочу задокументувати цю сторінку нашого життя і точно знаю, клжен читач знайде себе у цих рядках. Книга вже в профілі, гайда читати)
Думки вголос
Що я відчувала більш за все коли писала збірку "24/02/22"? Провину за те, що я не пережила того, що переживають люди, які стикнулися зі смертю рідних чи знаходяться в більш важких обставинах. Можливо, це нормально, плакати з тими, хто плаче, плакати коли сам хочеш і не відчувати себе винним. Але вірші мені як психотерапевт. І поплакати в них, і посміяти з ними. Тому я і продовжую поповнювати збірку, незважаючи на синдром вижившого.
1
71
Думки вголос, Особисте, Питання
Хочу пояснити свою позицію щодо російської мови у моїй збірці про війну, бо деякі дуже вумні люди звинувачують мене, не знаючи ніц про мене, що викладаючи вірші російською, я стаю людиною з позицією "не все так однозначно". Трохи контексту. Вірші для мене хобі, а не робота. Тож нікому нічо я не винна. Їх я пишу в різних станах, і не збираюсь ні під кого підлаштовуватись, бо вони частина моєї душі, а душа в мене зазвичай думає на російській. Лагідна уккраїнізація приносить свої результати, тож україномовних віршів у мене стає все більше. Але і зараз я нікому нічого не винна.
Вірші
Всі
Запахи
Запахи...
Всього лиш молекули, розкладені в пам'яті.
Такі турбуючі, зім'яті, якісь є радості присвятою,
Мари тих часів, коли дитиною босоніж біга в м'яті,
Блища до всіх вогнями в оченятах.
Там подив вітру, чистий, свіжий,
Бува, що після зливи змиєш пил, що ріже
Ранки від гарячого асфальту швидше,
Ніж зеленка з пляшки, така хижа.
Лягаючи під вишню, здалеку, крізь сон,
Ти чуєш маму, зве пиріг з вікон.
Із кручі коні йдуть за медальйоном,
Що так дзвенить і пахне рідним домом.
Крізь вікна в ванній зазираєш в небо,
І піна виноградна тіло гріє терпко,
Своє життя ти любиш недаремно,
Бо у любові не стоїть потреба.
04.08.23
Первомайськ, Миколаївська обл.
1
0
173
Все, що в тобі є...
Все,що в тобі є
Я візьму собі.
Хай любов живе,
Спогади прості.
Покладу голівоньку
Тобі на плече,
Наскладаю римоньки
В них душа тече.
Буду я дивитися,
Карбувати в пам'яті.
Із очей напитися
Пристрасті й могуті.
Ті вогні осліплюють,
Як міста вогні,
Всі жалі випалюють
Очі ті ясні.
Оглянутись навколо
Немає коли сил,
Не знайду я кращого
Аніж очей штиль.
Гарячі й спокійні,
Знають місце й час.
Вірші меланхолійні
Так гойдають нас.
Люблюся-голублюся,
Ти - моя колиска.
Про ніч не турбуюся,
Вона мине швидко.
Промайне зорею,
Вітром тим дихне,
Що гуляє кручею
І траву пряде.
Там зелене море,
Там найкраща мить,
Там не чутно горя,
Ми, любов й блакить.
Там знаходжу скарб я
Золотого спокою,
Миру та кохання,
Вічності з тобою.
Хоч не знаю певно
Ідеали щастя,
Живу не даремно –
Відродилась Настя.
Скільки намагалася
Привернути його,
Скільки я блукалася
Не знайшла нікого.
Не шукати парубка
Собі до вподоби.
Крутиться та думка.
Нащо зайві спроби?
Чи буде ласкавий
Той он чорноокий,
Що гуляє п'яним
З іншою під боком.
Що то за удача,
Як вдався він вродою.
Її він втрачає,
Змиється водою.
Ой ти, мій Іванку,
Коли я проснуся,
Як в червонім світанку,
Я в тобі гублюся.
Наречена стала,
Життя не змінилось.
Наче нам нащо то
Весілля згодилось?
Чи люблю я більше
Ніж в оцю годину?
Відчуваю ліпше
У святу хвилину?
Ні, бо це не свято
Про фізичні зміни,
А про вірність тата
У лихі години.
Уявляєш? Будеш
Ти колись гойдати,
Синочку покажеш
Як на флейті грати.
А поки самотні ми
У цілому світі,
Ти гойдай-колиш мене
Під вишневим цвітом.
ПЕРЕВОД
Всё, что есть в тебе, я возьму себе.
Пусть живёт любовь и простые воспоминания.
Положу голову тебе на плечо,
Наскладываю рифм, в них душа течет.
Буду я смотреть, запечатлевать.
Из глаз напиться страсти и могущества.
Те огни ослепляют, как огни города,
Вижигают всю жалость ясные глаза.
Когда нет сил оглянуться вокруг,
Нет ничего лучше штиля в твоих глазах.
Горячие и спокойные, знают место и время.
Меланхоличные стихи так качают нас.
Прижимаюсь и обнимаю. Ты - моя люлька.
Про ночь не переживаю, она пройдет быстро.
Пролетит звездой, дыхнет тем ветром,
Который гуляет в круче и траву прядёт.
Там зелёное море, там лучший миг,
Там не слышно горя, там мы, любовь и голубое небо.
Там я нахожу сокровище золотого покоя,
Мира и любви, вечности с тобой.
Хоть не знаю наверняка идеалы счастья,
Живу не зря, возродилась Настя.
Сколько пыталась привлечь его,
Сколько я бродила, не нашла никого.
Не искать молодого человека по своим критериям.
Крутится мысль "зачем лишние попытки?"
Будет ли нежным тот темноокий,
Который гуляет пьяным с другой за руку.
Что за удача, если он красивый?
Он красоту теряет, она смоется водой.
Ой ты мой, Иванко,, когда я проснусь,
Как в красном рассвете, я в тебе теряюсь.
Невестой я стала, жизнь не изменилась.
Как будто зачем нам та свадьба была.
Люблю ли я больше, чем в этот час?
Чувствую ли лучше в святую минуту?
Нет, потому что это праздник не про физические изменения,
А про верность папы в тяжкие часы.
Представляешь? Будешь ты когда-то качать,
Сыночку покажешь, как играть на флейте.
А пока мы одинокие в целом мире,
Ты качай-качай меня под вишнёвым цветением.
4
0
432
Птахи
Летять, у небі миготять,
Птахи ключем несуться.
Пір'їнами своїми мерехтять
І хочеться до неба дотягнуться.
Різноманітні - білі, чорні.
Є навіть ті, що в небо не піднімуться ніколи.
Вони такі красиві й прекрасні,
Але не розуміють нашої людської мови.
І кожен раз, коли вони злітають,
Пісок угору підіймають.
Серце схвильовують своїм польотом.
Турбуються про пташенят малих перед відльотом.
4
0
641
