хоробрий лицар б'ється з драконом
знову та знову, вони у вічній сутичці
обладунки виблискують на сонці, тверда рука спрямовує спис
потік полум'я розітнув повітря, та наткнувся на щит
ось він заніс зброю для останнього випаду, і ворога знищено
лицаря прославляють
король нагороджує його перед всім королівством, і одружує на своїй дочці,
прекрасній принцесі.
кінець.

Дитячі очі стежили за кожним порухом кольорових картинок. Затамувавши подих, роззявивши рота. Він немов сам ставав лицарем, немов сам був там, лицем до лиця стикався з небезпекою, і виходив переможцем. Визнаний королем, одружений на принцесі.
Він захвату він відволікся, і зачепив склянку з соком, що стояла поряд. Жовта рідина розтеклась по килиму. О, ні! Що скаже мати?

він забіг в коридор
мільйонна історія із мільйонних
ніби бігав тут вічно
так давно, що час втрачає значення
він втупився у дівчину на іншому кінці коридору
погляди зустрілись
і не розійшлись
вона сумно всміхнулась: прощання
невже така доля?
ні.
він рішуче іде коридором
між ними п'ять метрів, три, два...

Маленьку кімнатку охопив дратівливий голос реклами. Яскрава картинка спалахнула на мить, осліпивши очі, і майнула знов, змінившись іншою. І так знову, і знову, і знову.
Він втомлено протер очі. І знову, і знову, і знову. Ніколи не закінчується.
Це нічого. Можна й зачекати.
Невеличкі купи сміття не привертали уваги. Ще трохи. Ще трохи, тоді й викине їх. А поки що можна й зачекати.
Нова історія. Вона?.. Ні, інша.

Компанія дітей в однакових уніформах, більшість юнаки, серед них видніється кілька дівчат. Дітей? Ні, ні, на вигляд майже повнолітні.
А деякі дівчата навіть дуже на вигляд...
Коледж.
Вони закохуються, втрачають, живуть. Потрапляють в тисячі небезпечних ситуацій, майже з усіх виходять переможцями. Майже.
Очі пильно стежать, не упускають жоден рух.
Лікарня. Незначні переломи та побої. Дрібниці, заживе. Все заживе — це лише одна пригода з багатьох, одна з багатьох...

Очі стежать.
Коли він був у коледжі? П'ять років тому? Ох, ні, дев'ять... Так, дев'ять років. Це вже минуло.
Він не кохав, не втрачав, не жив. І це минуло. Нічого зробити не можна. Минуле.
Він зневажливо пхикнув. Зневажив і це.
Знову шум. Знову голос. Знову світло.
Він терпів. Стерпів.
Порожня бляшанка з-під пива випала з руки. Черговий сон про коридори, коледжі та пристрасті...

Він прокинувся від легкого поруху вітру.
Вже осінь, не варто відчиняти вікно на ніч. Так, лікування дороге. Не варто.
Груба рука підняла бляшанку з під пива. В ній нічого не було. Добре, він візьме іншу.
Старенький екранчик знову мерехтів посеред безладу кімнати. Десь за вікном їздили непочуті машини.
Історії.

Герої билися проти злодіїв. Удари, ще удари, перемога. Всі аплодують. "Дякуємо!" — мила дівчина обіймає героя. Ох, він би її... Та сцена минає.
"Би" залишилось.
Шум, голос, сліпота.

Досвідчений детектив розслідує злочин
В кожному русі розум, він на крок попереду інших
Знаходить тінь, а з нею і свого ворога
Остання сутичка, переслідування, і тріумф
"Як ви це зробили?" здивовано питає поліцейський.
"Все дуже просто" усміхається детектив.

Пустий пакет з-під чипсів упав на долівку. Тепер підлога в крихтах.
Разом з пакетом впала сива волосина. Непомічена.
історії, знову й знову

невідчутий сморід
реклама мазі від суглобів (може, купити?)
швидка їздить (цього разу не до нього)
зморщена рука бере нову банку
історії
стареча, втомлена впускає
чергову банку
останню банку