Надзвичайно звичайний день
Він минув. Цей день, наповнений нудьгою та звичайністю минув, залишивши по собі осад якоїсь... непевності та тиші перед чимось великим. Ранок був тихим, прохолодним і сумним. Птахи ледь – ледь співали свої сумні пісні. Вранішній туман поглинав все, створюючи таємничість і загадковість, а в той же час якусь... пустку. Пустку, яку заповнити могло сонце. Але сонце, ніби вкрадене якимось лісовим духом, не сяяло. Так, пустку в тумані могло заповнити сонце, але в мені теж було... м'яко кажучи не затишно. Чим зумовлена ця незатишність я знала. Захар. Він причина всіх непорозумінь. Як же мені не вистачає підбадьорливого
погляду та усмішки, з яких власне і складається мій маленький світ. А Захар поїхав. Знаю що не назавжди, що максимум за тиждень повернеться, але... Мені його не вистачає. Апатія, яка охопила мене одразу після того як я розплющила очі, заповнила мене собою. Кожен куточок моєї свідомості та підсвідомості... Моє перше побачення стало останнім на цей період часу, ми швидко розійшлись. Сніданок, друзі, обід, ліжко, вечеря, ліжко... Все це проминуло як картинки в калейдоскопі.
Захар — моя хвороба, Захар — мої ліки. Захар мене оживив та вбив. Я ніколи з ним не буду... Моє перше кохання... Воно у всіх таке безнадійне і сповнене солодкої туги та гірких сліз?
погляду та усмішки, з яких власне і складається мій маленький світ. А Захар поїхав. Знаю що не назавжди, що максимум за тиждень повернеться, але... Мені його не вистачає. Апатія, яка охопила мене одразу після того як я розплющила очі, заповнила мене собою. Кожен куточок моєї свідомості та підсвідомості... Моє перше побачення стало останнім на цей період часу, ми швидко розійшлись. Сніданок, друзі, обід, ліжко, вечеря, ліжко... Все це проминуло як картинки в калейдоскопі.
Захар — моя хвороба, Захар — мої ліки. Захар мене оживив та вбив. Я ніколи з ним не буду... Моє перше кохання... Воно у всіх таке безнадійне і сповнене солодкої туги та гірких сліз?
Коментарі