NIGGAдяй
О, Иисусе, сколько можно? Я хочу быть чернокожим, Чтоб в Европе без работы получать бабло. Жру говно и гуталин, Сру на улице, но блин, Кожа не меняется на зло. И тогда стучу там-там, Ем я грязными руками, Граблю магазины и такси. К старикам в дома влезаю, От евреев мчусь как заяц, Пристаю на улице ко всем: «ты чё расист?» Фильм смотрю про древний Рим, Хоть бы кто-то сделал грим, Нет ни чёрного, глаза луплю «да там расизм!!» Не работаю нисколи, И пока босс не уволил, Буду петь о буднях сложных блюз. Я продам братишку в рабство, Затрясусь, что было рабство, Буду петь о порабощении блюз. Я играю в баскетбол, Дев насилую до боли, Солнце умоляю сделать чёрным каждый день. Я покрасил сажей попу, И купил билет в Европу, имя на нечленраздельный звук дебила поменял. Буду кушать каждый день, Кричать всем денно про расизм, Деньги будут долетать от фрицев до меня. На свой грех пришёл я в душ, Глядь: внов белой стала туша, Слава гедонизму, сам хоть тут не коренной. Я на улицу спускаюсь, В зоопарк смотрю сквозь зависть, Видно тут и делают смен расы для людей: Люди там весёлы очень, Видимо, как я там очень Захотели сделать чёрных из себя людей. Глядь: с работы идёт немец, С двух смен идёт как каждый немец, Я к приютчику с вопросом подхожу, Я с приветствием сказал: Принято в кругах казалось Приветствовать «а ты расист?» «Расскажи, как мне легко Обратиться угольком?», Отвлекаясь на прохожих: «ты расит? А ты расист?» Немец перевёл дыханье: «молодец, что меня нанял. У меня как раз пробег ждёт дома аппарат. Верно ты попал, дружок», Он чего-то там зажёг. «Будешь уголёк, бесплатно, уж тебе пора...»
2022-10-13 17:25:58
6
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2320