ｌｏｖｅ ｉｓ ｐａｉｎ
Siyolokuhlle Gxiva
yoυ proмιѕed мe тнe earтн "ѕυn тнaт тнey woυld вe мιne . now yoυ leғт мe wιтн вroĸen ѕoυl вroĸen нearт,aм ιn paιn ". yoυ vanιѕнed lιĸe a gнoѕт " paraѕнed ιnтo тнιn aιr. yoυ тorмenтed мy ѕoυl yoυ тooĸ one тнιng тнaт waѕ ιмporтanт тo мe . ι go тo ѕleep wιтн a вroĸen ѕoυl тнιĸιng yoυ'd coмe вacĸ тo мe " ĸeepιng oυr мeмorιeѕ тogeтнer . wнen yoυ leғт " yoυ тooĸ a pιece oғ мy ѕoυl" gone .нow do yoυ тнιnĸ ι ѕleep aт nιgнт " yoυ don'т ѕee тнe daмage yoυ"ve caυѕe . вυт lιғe wιll go on.
2021-10-18 10:31:43
2
0
Інші категорії
Вірші в прозі Філософські Соціальні Для підлітків Радісні вірші Пейзажні
Інші поети
Yoongaboonga 7u7
@aesthetic_army
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2383
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12459