Книги
Всі
Вірші
Всі
Картини забутої вічності
Вже тліє ніч десь за крайнебом,
Здається все таким пустим.
Прядуть зірковим веретеном
Казки країну снів і див.
Ховає сонця промінь теплий
Убрання ночі, зіткане зі сну,
І морок сивий суне вперто,
Обіймає він країну чарівну.
Усе таким здається дивним:
У мареві багровім тоне темний ліс.
Там чути відгомін незвичний
Таємниць казкових і незнаних слів.
І дивно бачити, що кожен стрічний,
Одягнений у мерехтіння своїх снів,
Несе в руках блакитну свічку,
Щоб запалити місяць сновидінь.
І кожне дерево, що край дороги
Тримає на листках бузкову ніч,
Вклоняється і гілкою сухою
Указує дорогу до воріт.
І зірки, вкриті пилом срібним,
Співають колискову цій порі,
І вже видніється чарівне місто,
Його дахи, шпилі та ліхтарі...
3
0
257
Колискова
Де ніч і день злилися в одне небо,
І за вікном лиш чути гомін темноти,
Там тягне мара на своїх раменах
Сни, що ними мріють диваки.
Де сон і казка сплелись воєдино,
А ніч малює силуети на вікні,
Знайдуть там щастя ті, хто не покинув,
Не зрікся мріяти на самоті...
І лиш чорнило ночі здатне передати
Палітру снів, що бачать мрійникИ,
І лиш йому властиво фарбувати
Дорогу, що веде їх у світИ...
1
0
364
Ми жили і вмирали...
Ми жили і вмирали,
Блукали всі в собі.
Чомусь не помічали
В буденній сліпоті.
А сонце все світило,
Час крав у нас життя.
І нас усе гнітило
Майбутнє забуття.
Ми вічність змарнували
На пошуки ключів,
Самі себе картали
Десь глибоко в душі.
І в хаосі брудному,
На жаль, а, може, й ні,
Зуміли ми кохати
Як вдень, так і вночі.
Тепер сонця не стало.
Куди нас шлях веде?
У храм нічний Гекати
Не кожен увійде.
І срібною вуаллю
Нам місяць прокладе
Дорогу аж до раю,
До серця шлях знайде...
4
1
299
