***
***
Вона не виділялась серед інших - середній клас, охайний презентабельний вигляд. Жертва ніколи не провокує нападника, на її місці могла бути будь-яка інша.
Незнайомці захопили її зненацька.
Вона не могла пручатися. Все, що залишалось - терпіти й намагатися притлумити внутрішній біль. Замочок зірвали легко, немовби він був всього лише прикрасою. Далі все трапилось відносно швидко, хоча присутність загарбників перетворила хвилини на роки.
В неї увійшли різко, грубо та нестерпно боляче. Розірвали єство на сотні окремих шматочків. Вони вибили їй очі, і вона не могла більше дивитися та впускати світло всередину. Для чужинців це було своєрідним актом садизму. Їм було навіть приємно: ті отримували від процесу насолоду, ніби її тіло було трофеєм. А вона мучилась і залишалась вірною до останнього. Вони хотіли отримати від неї хоч щось, окрім тваринного екстазу, звірячої насолоди від насилля. Але знайти коштовності не вдалось і у неї не було жодної купюри готівкою. Через це їй дісталося ще кілька ударів.
Вони пішли, покинувши її наодинці. Забруднену, пошматовану, із пусткою всередині. Мою оселю на окупованій території.

© Бонні ,
книга «Спустошення ».
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Генрі крадієць сенсу
***
Воу... неочіковано. Відчув і біль і все, що не хотілось відчувати... дуже тонко, браво 👏
Відповісти
2023-06-18 11:08:16
Подобається
Бонні
***
Відповісти
2023-06-18 12:22:22
1