Стася Руда

2022-10-03 17:00:01

Чорне і біле

Думки вголос

Якось швидко сьогодні пролетів день у вихорі буденної суєти. І всюди добро і зло, всюди сльози і сміх, життя і смерть химерно сплітаються у візерунку дня. Зранку син плакав, що не хоче йти до школи і в гірких сльозах питав, скільки йому ще вчитися (він першокласник). А після уроків був щасливим, що вийшло писати букву У, похвалила вчителька й отримав смайлик. З вікна виглядала ніби зовсім пристойна осінь, а вийшовши на вулицю, отримали добрячих стусанів вітру у спину. Я була роздратована і втомлена з дітьми на кухні, що за лічені хвилини була всіяна крихтами й іграшками. А потім побачила у вікно, як самотньо несе бабуся сусідка воду до своєї порожньої квартири, де її ніхто не чекає. Ми співали з дітьми якусь пісеньку на зразок "пара-ра-ру-рам", і я відчувала себе так добре і радісно біля них. А потім зайшла в фейсбук і прочитала новину, що хлопець з села моєї бабусі, якого пам'ятаю зовсім маленьким, підірвався на міні (лишився живим). Так вони і крокують поруч, чорне і біле, радість і сум. І якщо не відчуєш одного, то не пізнаєш іншого...

108