Блог
Всі
Новини
Бляха, знаходжусь під враженням від інтерв'ю Михайла Діанова. Людина пройшла пекло, а його інтерв'ю оптимістичне і вчить ніколи не здаватись. Світ тримається на таких людях. Це справжній Воїн Світла і Людина з добрим серцем.
Франкл у книзі про концтабір писав, що навіть в найстрашніших умовах були люди, які вміли підтримувати інших. Михайло якраз така людина.
Але мене цікавить інше. Чи можливо таким стати, чи може, треба таким народитись? Я просто нитік по життю, і для мене такі люди неймовірні. Мабуть, треба карбувати свою силу по цеглині, а не давати власним слабкостям керувати життям...
Чорне і біле
Думки вголос
Якось швидко сьогодні пролетів день у вихорі буденної суєти. І всюди добро і зло, всюди сльози і сміх, життя і смерть химерно сплітаються у візерунку дня.
Зранку син плакав, що не хоче йти до школи і в гірких сльозах питав, скільки йому ще вчитися (він першокласник). А після уроків був щасливим, що вийшло писати букву У, похвалила вчителька й отримав смайлик.
З вікна виглядала ніби зовсім пристойна осінь, а вийшовши на вулицю, отримали добрячих стусанів вітру у спину.
Я була роздратована і втомлена з дітьми на кухні, що за лічені хвилини була всіяна крихтами й іграшками. А потім побачила у вікно, як самотньо несе бабуся сусідка воду до своєї порожньої квартири, де її ніхто не чекає.
Ми співали з дітьми якусь пісеньку на зразок "пара-ра-ру-рам", і я відчувала себе так добре і радісно біля них. А потім зайшла в фейсбук і прочитала новину, що хлопець з села моєї бабусі, якого пам'ятаю зовсім маленьким, підірвався на міні (лишився живим).
Так вони і крокують поруч, чорне і біле, радість і сум. І якщо не відчуєш одного, то не пізнаєш іншого...
3
108
Про чесність з собою
Особисте
Думаю, про що мені хотілося б сьогодні написати...
Мабуть, про чесність з собою. Це важлива штука, як не крути. І лише до своїх 30 я це розумію. Раніше я часто себе обманювала. Робила те, що вважали крутим інші, але не я. Говорила те, що сподобалось комусь, а не мені. І діяла так, як вважало правильним суспільство.
А як щодо своєї думки? Частіше за все, я її не мала. Або мала якусь дуже розмиту і опиралась на думки інших.
І лише останні роки завдяки психології і саморефлексії, завдяки моїм дітям, які поставили моє життя з ніг на голову, я починаю розуміти, як важливо слухати себе.
Довіряти собі.
Не обманювати і не чіпляти ярлики інших.
Робити те, що вважаєш за потрібне, навіть якщо всім здається це безглуздим.
І вчитись опиратись на себе. Не на батьків, Бога, чоловіка чи друзів. А шукати опору в собі, бо лише так можна стати по-справжньому сильною.
Вір у себе, дівчинка (так, блін, бо ти дівчинка і завжди нею будеш, а не ота "женщіна", якою гукають тебе в черзі).
Люблю тебе, рідна ♥️
8
317
