Початок. ДТП.
"Привіт, всім моїм підписникам, ви в моєму стрімі, найкращому стрімі в світі, як ви нищі?
Сьогодні мені 15 років, тепер можу розказувати як нюхати кокаїн дітям.... Ха-ха-ха... Мій водій Томас, везе нас на величезному лімузині... Томасе, ми що черепахи? Швидше, а то звільню... Так краще, скільки ми їдемо??? О... Ми швидші грому, всім випити за це, швидко... Ми летимо так швидко, попереду червоне світло, Томасе ми не спиняємось, летимо..... Дивіться як же круто і заздріть... Стоп, це що? Ааааааааааааа....."
Я в раю? Тут так біло і просторо... Хто я? Взагалі, що сталось? Нічого не пам'ятаю, таке відчуття, що я змія, якого переїхав велосипед якоїсь дитини. Хочеться дізнатися все, але водночас хочеться всього позбутись. Особливо цього болю в голові, що там мотор всередині?
Відкрились двері. Зайшов лікар, це все таки лікарня... Виглядає, як рай... Що ж так, я багатий чи що?
- Привіт, Річарде. Хочу сказати ви народилися в сорочці, вижити при такому ДТП. Єдиному. Співчуваю, але ніхто не вижив.
Річард? Що за дурне ім'я? Я що король якийсь чи граф? Тоді ясно, чому я в цій лікарні... ДТП... Хм, дивно, я маю пам'ятати ж цю аварію... Але чому? Чому я нічого не пам'ятаю? Може, я взагалі сплю? Те що зараз, напевно останнє що хотілося би бачити в реальному житті.
- Я Річард? Взагалі, що я тут роблю? Яке ДТП? І я що король якийсь чи принц?
- Ви нічого не пам'ятаєте? Хм, не дивно, у вас черпно-мозкова травма... Страшна травма, але в більшості випадків не смертельна, тому не переживайте.
- То, коли мене звідси заберуть?
- Ще тиждень, можливо два і вас випишуть, ви знову будете вдома, тоді пам'ять повернеться... Домашня обстановка допоможе, я впевнений, ваша тітка навідувала вас, ви скоро до неї повернетесь. Відпочивайте.
Знаєте, взагалі не прикольно. В мене немає батьків, наскільки я зрозумів, по тілу мені років 14 десь, я багатий, мене звати занудним іменем і я нічого не пам'ятаю. Взагалі... Не прикольно...
Сьогодні мені 15 років, тепер можу розказувати як нюхати кокаїн дітям.... Ха-ха-ха... Мій водій Томас, везе нас на величезному лімузині... Томасе, ми що черепахи? Швидше, а то звільню... Так краще, скільки ми їдемо??? О... Ми швидші грому, всім випити за це, швидко... Ми летимо так швидко, попереду червоне світло, Томасе ми не спиняємось, летимо..... Дивіться як же круто і заздріть... Стоп, це що? Ааааааааааааа....."
Я в раю? Тут так біло і просторо... Хто я? Взагалі, що сталось? Нічого не пам'ятаю, таке відчуття, що я змія, якого переїхав велосипед якоїсь дитини. Хочеться дізнатися все, але водночас хочеться всього позбутись. Особливо цього болю в голові, що там мотор всередині?
Відкрились двері. Зайшов лікар, це все таки лікарня... Виглядає, як рай... Що ж так, я багатий чи що?
- Привіт, Річарде. Хочу сказати ви народилися в сорочці, вижити при такому ДТП. Єдиному. Співчуваю, але ніхто не вижив.
Річард? Що за дурне ім'я? Я що король якийсь чи граф? Тоді ясно, чому я в цій лікарні... ДТП... Хм, дивно, я маю пам'ятати ж цю аварію... Але чому? Чому я нічого не пам'ятаю? Може, я взагалі сплю? Те що зараз, напевно останнє що хотілося би бачити в реальному житті.
- Я Річард? Взагалі, що я тут роблю? Яке ДТП? І я що король якийсь чи принц?
- Ви нічого не пам'ятаєте? Хм, не дивно, у вас черпно-мозкова травма... Страшна травма, але в більшості випадків не смертельна, тому не переживайте.
- То, коли мене звідси заберуть?
- Ще тиждень, можливо два і вас випишуть, ви знову будете вдома, тоді пам'ять повернеться... Домашня обстановка допоможе, я впевнений, ваша тітка навідувала вас, ви скоро до неї повернетесь. Відпочивайте.
Знаєте, взагалі не прикольно. В мене немає батьків, наскільки я зрозумів, по тілу мені років 14 десь, я багатий, мене звати занудним іменем і я нічого не пам'ятаю. Взагалі... Не прикольно...
Коментарі