Світлана Кареєва

2024-11-07 07:42:17

Кінець

Особисте, Цитати

Чоловік написав мені вірша на прощання. Я не була для нього хорошою дружиною, я зламала його і сама залишилася без почуттів. Тепер ми дві зламані душі. Холодно, вітер.. думки тривожні, Серце стучить, та жити не хоче, Очі пусті.., без емоцій.. порожні, Довго так жити він точно не зможе.. Зрада? Ото вже було не до нього, Він вже багато бачив такого.. Чужих, що хотіли бути своїми, Своїх.. він терпів - на нього п#діли.. Відносини, щастя, подружнє життя? Сміявся він.. мовив: 'в житті нікада!'... ..та мрія здійснилась, - щасливим він став.. Хоч зовсім на трошки, а потім війна................... Холодно, вітер.. думки тривожні, За своє щастя він дрався безбожно, 'СЕрденьки мОї, я з вами.. я поруч'... 'У нас все добре, по лісі ліворуч'.... РазОм побороли.. майже щасливі... Та вітер холодний не дасть покою, У неї життя тепер вільне, на щастя.. Вона захотіла, - відмовить не вдасться! В очах її впав він - думки тривожні, Вона розгубилась, її він ревнує.. Їй хотілось свободи, а йому дружини.. Він любив її, вона любила пригоди.. Холодно, вітер .. думок вже немає.. Їхня сім'я - вже пусте.. догорає, Серце його на шмаття розірвалось, Дай бог їй щастя - вона сподівалась..

211