Так страшно Ярисі не було ніколи. Що вона зробила не так? Невже вони побачили її невпевненість? Побачили що вона досі мріє про дитинство? Але як? Невже вони стежили за нею і тепер вирішили розказати Громаді? Стук серця перебивав дихання. Вдихати доводилось все частіше і від цього почала паморочитись голова. Позаду Ярисі засвітився величезний екран. На його фоні дівча здавалося мурашкою. Ярися повернула голову і побачила всіх, хто був разом з нею. І вона не змогла втриматись, заплакала, мов мала дитина. Марина, яка не могла терпіти слабкість, а особливо сльози, підбігла до неї. "Знову відчитувати буде, - подумала Ярися. - Тільки не сьогодні. Досить. Я втомилась від твоїх поучувань."

- Яся, мені страшно - прошептала вона. - Що тепер з нами буде.
Ярослава вперше бачила Марину такою наляканою. Вона не знала що робити. Як заспокоїти дівчину, що плакала вперше? В голову прийшла лише одна ідея і Ярися обняла подруга так міцно, як тільки могла. Вони плакали. Плакали так, як  ніколи до цього. Лука негайно підбіг до дівчат. Заспокоїти! Зараз це було завдання номер один. Він огянувся подивитись де ж забарився брат. Адже він майстер в цій справі. Данило завжди вмів підібрати потріні слова. Але сьогодні він просто стояв. Очі хаотично бігали, мов метеори, а тіло залишалось нерухомим. Цей стан помітив не лише Лука. Чаклунка як ітльки помітила ступор Данила підбігла до нього. 

- Спокійно. Зроби глибоко вдихни. Все буде добре. Головне, що ми разом.

- Аня, дякую за твою підтримку. Я щасливий, тому що ти в мене є! 

- Так, народ! Можливо досить? - слова Луки прозвучали, як грім серед ясного неба. - Нам всім потрібно заспокоїтись. І головне: потрібно вирішити що ж обити далі. У когось є ідеї?

Запанувала гробова тиша. В цей момент на екрані з'явився старий чоловік. Він мав сиве волосся, обличчя вкрите зморшками. А його одяг нагадував скоріше дранття. Але найбільше молодь вразив його погляд. Він дивився на них так, немов знав все. Він дивився на них і мовчав. Здавалось, що це найтяжча тортура із всіх можливих. 

- Ну скажи хоч щось! Чому дивишся?

Слова Луки не змінили ситуацію. Старик досі дивився і мовчав. Нарешті, через кілька хвилин, гра в мовчанку закінчилась:

" Вітаю вас. До цього часу вас  доречно було б назвати дітьми майбутнього. Але через кілька секунд ви станете повноправними членами соціуму. Наше суспільство дотримується кількох положень. Запам'ятайте їх.
Один. Всі рішення прийняті старійшинами не обговорюються і мають виконуватися безвідмовно.
Два. Всі молоді люди зобов'язанні працювати у Лабораторії. Всі розробки мають бути спрямованні на покращення умов життя населення Валу.
Три. У віці 20 років ваш код ДНК буде співставленний з кодом протилежної статі. Внаслідок цього кожній парі дається місяць відпустки для досягнення спільної мети: відновлення людського роду.
Чотири. Після народження нового покоління всі члени суспільства, що досягли віку 25 років мають працювати за межами Валу та сприяти збільшенню кордонів.
П'ять. Всім членам соціуму забороняється порушувати послідовність алгоритму життя. Забороняється порушувати щоденний режим. Забороняється налагоджувати зв'язки, крім робочих. Забороняється приймати рішення без згоди Старійшин.
Виконання правил дозволяє закінчити роботу за межами Валу достроково. Ви матимете змогу визначити чим будете займатися у літньому віці."
Силует на екрані зник.
- Ось вам і дорослість - голос Луки тремтів, мов осінній лист.
Це і не дивно. В цей момент рівень страху зашкалював. Особливо важко було Ані та Данилу. Вони кохали один одного, хоч і приховували це. І зараз думка про розтавання помаленьку знищувала їх.
Режим. Їх життя вже вирішено. Все розписано до хвилини. В них відібрали все: думки, вибір, сім'ю, щасливе майбутнє... Все те, за що Ярися любила цей світ тепер під червоним тавром "Заборонено". Все її життя тепер під забороною. І їй не залишається нічого іншого крім того, щоб вчитися жити по іншому. Залишилося знайти відповідь на одне питання: "Яким чином можна перекодувати себе?"
Це питання мучило не лише Ярисю. Вся компанія відчувала пустоту.
Марина, дівчина, що з 5 років хотіла окунутись в дорослість, тепер не мала слів. До цього вона точно не була готовою. Ще з дитинства Марина радо виконувала всі доручення. Згодом їй почало це подобатися. Вона була найкращою дитиною у Валі. Без зайвих слів, точно і вчасно - саме так можна охарактеризувати її. Але вона думала, що це припиниться тоді, коли вона стане дорослою. І ця ілюзія з прахом розсипалась.
Екран засвітився знову. На ньому з'явився все той же чоловік. Цього разу він не змусив молодь довго чекати. Почав говорити одразу. І  кожним словом його голос ставав все гучнішим і гучнішим. 
"Ви майбутнє цього загубленого світу. Саме ви маєте знайти можливість змінити умови в яких проживаєте. Саме від вас залежить кількість заборон. Ви формуєте режим життя. І тільки ви можете відновити те, що ми зруйнували. Я останній представник роду так званої Людини Розумної, якщо її можна так назвати. І тепер я розповім вам про історію грандіозного провалу дурнів, що вважали себе вершиною еволюції."