Коли Еней загинув, браконьєри від люті спалили його хатину, забрали рештки грибів із грибницею та назавжди відвезли їх кудись далеко. З того часу у лісі почався жорстокий терор: люди масово вирубали дерева, відстрелювали тварин цілими зграями, а колись прекрасну зелену травицю скосили на сіно. Хтось із звірів зумів утекти, когось убили, а когось із особливо гарних чи рідкісних осіб забирали до зоопарків чи приватних звіринців.

А боровики в іншому лісі, яких свого часу врятував Еней, розрослися і зміцніли, і ніякі браконьєри їх так і не знайшли. Звістка про смерть лиса дійшла до них трохи пізніше. Реакція була однозначною: "Так йому, пройдисвіту, і треба!" – "Свої ж і убили, ха-ха-ха!" – "Дослужився, мерзотник!" Майже ніхто не був вдячний старому Енею за порятунок, бо, як пояснив усім мудрий Голота, хитрий лис пробовкнувся перед смертю про їхнє місцезнаходження, і люди вже скоро тут з'являться. До Енея ставлення було однозначне: работоргівець, зрадник, шахрай і убивця. Пригадували йому і постійне викручування грибів із корінням. Тих же небагатьох, хто віддавав шану чорнохвостому, дуже швидко ізолювали від суспільства і усе життя зневажали.

Мій друг, лис Еней, лис із чорним хвостом, був дивовижною фігурою. Він не був святим, проте і демоном він не був. Він продав браконьєрам три тонни рідкісних грибів, за які у великих містах престижні ресторани платили бандитам шалені гроші. І він же вивіз свого часу маленький кошик боровиків у незнайомий, чужий ліс, де вже нові покоління виростали і при цьому не займалися грабіжниками природи. Який висновок можна зробити з його історії? Це вже вирішувати вам, любі слухачі. Напевно, зараз ви сидите біля вогнища, накриті теплими ковдрами і п'єте гарячий чай із термоса. Якщо так, то гляньте-но на дерева, які вас оточують. Під кожним із них ви знайдете декілька рідкісних боровиків, які свого часу з'явилися тут завдяки Енею. Гриби отримують життєву енергію з землі, чи не так? Беруть із неї усе найкраще і усе найгірше. Що ж, тоді якщо розглядати речі під таким кутом, то мій друг Еней був грибом. Грибом із чорною ніжкою. Уособленням усього найгіршого і найкращого в лісовому народі. І хоча хвіст його був чорним, усе інше його тіло було вкрито яскравим жовтогарячим хутром. Хто зна, можливо саме він зараз стоїть перед нами і дарує своє тепло? Якщо так, то не хвилюйтеся, він такий, як і ми, і як у нас, під ногами в нього – чорний попіл і сажа.