Дикі спогади. І кавун.
Кут.
Жовтіє печаль.
Як мара страшна, кавун.
Тут
Світанок – і сталь.
І тяжкий для душі чавун.
Гучно.
Ця сіра мряка
Кричить, проклинає біль.
Рвучко,
Як синя пиляка,
В театрі я граю своїм.
Стук.
Ніби кров'ю, ромби
Фальшивлять на полі мрій.
Тут
Сутінкові бомби
Сиплять гнітучий грім.
Картина.
І страх.
Фіолетовий прах.
В порожніх очах
Відб'ю
Горобину.
Жовтіє печаль.
Як мара страшна, кавун.
Тут
Світанок – і сталь.
І тяжкий для душі чавун.
Гучно.
Ця сіра мряка
Кричить, проклинає біль.
Рвучко,
Як синя пиляка,
В театрі я граю своїм.
Стук.
Ніби кров'ю, ромби
Фальшивлять на полі мрій.
Тут
Сутінкові бомби
Сиплять гнітучий грім.
Картина.
І страх.
Фіолетовий прах.
В порожніх очах
Відб'ю
Горобину.
Коментарі