Ціна
Дитина одна йде по пустелі у центрі міста він не бачить людей. Вони всі молилися богу, просять зробити з себе звірей Ідучи вперед він упав на коліна , схилившись до землі головою. він останній, позаду руїна, адже бог з людьми не поділився метою. І сидить він один на землі піднявши голову в небо. Його ангел трима на крилі, дає йому хліба шматок. Дитина дарунок прийнявши розділила його на частини. шмат собі залашивши , інший ангелу простягнула Чергова голова схилилася, дитину повільно уносять. Хоч його життя ніким не цінувалося. Тепер усе довкола прощення просять.
2023-02-02 03:44:36
0
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1803
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1997