Сьогодні перший день навчання в коледжі. Я просто надіюсь що все пройде добре. Зараз я збираюсь на посвячення в студенти. Додому я повертаюсь о сьомій ранку. Зазвичай так роблять після свята, а не перед ним, але як ви вже зрозуміли я не така як інші. Повертаюсь я від подруги яка вмовила мене переночувати в неї. Я вже з гарно вкладеним волоссям, але ще не снідавши. Дома мама з татом прокинулись. По дорозі я телефоную їм і попереджаю що буду через 10 хвилин вдома. В нас вже виробилась звичка телефонувати перед приходом, навіть якщо нікого немає вдома.

Хоча я тільки піднімаюсь по сходам на другий поверх, та вже відчуваю приємний аромат омлету з м'ясом і кави. Це наш звичайний сніданок, тому все як завжди. На моєму дивані лежить щойно попрасована вишиванка. Залишилось тільки нанести макіяж. Коли я майже готова, надягаю прикраси та наношу улюблений аромат. 

На годиннику 8:30, а це означає що час виходити. Я їду з батьками, а ще біля коледжу буде чекати моя бабуся, так сказати зібралась вся сім'я. Звісно я не впевнена, що після такого про мене складеться хороше враження але всі так хотіли піти, не можу ж я відмовити їм.

Як тільки я заходжу до коледжу до мене летить Катя такою щасливою я її ще не бачила. 

- Ти вже бачила списки груп?-з іскрами надії в очах питається вона обіймаючи мене.

- Ні, ще не встигла.- Ми з Катьою не бачились 3 місяці. Познайомились ми на курсах для поступання. Звісно нас більша була компанія та всіх інших я ще не встигла побачити.

- Ми з тобою в одній групі, а Діана з Машою в іншій.-ЇЇ захоплення не можна підробити.

Нас була компанія з 8 людей, але 4 пішли за іншою професію, а нас 4-ох розділили між групами.

- Класно, я боялась що буду сама, до речі вже скоро початок, давай підемо на місце, а ти по дорозі розкажеш як пройшло твоє літо.

Ми пішли до всіх, мої батьки вже зустріли бабусю і стали там де було місце для гостей. Я вже приготувалась до нудної програми, але мої страхи не були виправданні. Коли почалась програма то я зрозуміла чим 1 вересня в коледжі відрізняється від шкільного. Розпочався цілий концерт. Викладачі співали і багато розповідали нам про цей заклад, був також показ мод і я ще раз не пошкодувала що вибрала творчу професію.

В один момент всі почали аплодували і викрикували ім'я " Саймон", я стояла і нічого не розуміла, та виявилось що це старшокурсник-репер, хоча друге я взяла б в лапки, бо трек який він виконував зовсім не не вразив, і він багато пищав замість того щоб читати. Тут в знаки дало те що я змалечку люблю реп і знаю багато дійсно класних виконавців. Слова треку були не погані але виконавець як на мене все псував.

Коли все закінчилось всі дівчата тільки й говорили про цього горе-репера. А я попрощавшись з батьками і бабусею пішла шукати аудиторію в якій мала пройти наша перша пара.

Всі метушаться і губляться, тому помітно одразу хто тут можна сказати вперше. Так як я ходила сюди на курси, то трохи вже вивчила цей заклад і знала де приблизно є потрібна мені аудиторія. 

Аудиторія знаходиться на другому поверсі і здавалось би немало б бути труднощів до неї дістатись. Таж ні на дорозі стоїть "репер" в компанії друзів і загороджує мені прохід. І от мій погляд зупиняється на одному з його дружків. Видно що і він мене помітив. Його погляд збентежений хоча в мене почуття не краще. Що він тут робить?  

Я впізнаю в хлопці старого друга з яким ми бачились в останнє років 3 тому.

-Молі?- Він вимовляє моє ім'я так ніби ми не просто не бачились три роки, а я померла і він бачить в мені якогось привида. Тепер всі мої сумніви розвіялись повністю.

- Сашка!-кричу я і прискорюю крок. Ми колись були найкращими друзями тому не дивно що ми одразу почали обніматись.

Саша бере мене за руки і уважно роздивляється як якусь замудру картину, я роблю теж саме. Я дійсно за ним зі скучилась. Раніше я кожного літа приїжджала в гості до дорогих мені людей і ми відпочивали разом, ще з нами були дві його сестри, ми були не розлий вода, та 4 роки тому померли ті люди до який я приїжджала і через те що я жила на другому кінці країни бачитись ми не могли. 

Я все таки приїжджала час від часу туди до бабусі але зв'язок з друзями був втрачений.

-Ти так змінилась, я сумував.-Він промовляє ці слова пошепки. Зі сторони це виглядає трохи дивно, але ніхто не знає скільки ми пережили разом і чому в нас такі тісні стосунки.

-Це справді ти? Чому ти тут? Що сталось? Віка теж тут?

-Зачекай ти, не тараторь.- Олександр усміхається, а я зовсім забула що поспішала.- Є певні причини, через які я тут, Віки немає але вона обіцяла приїхати в гості.

- Голубки я звісно не хочу вас переривати, але наскільки я розумію, то ти- Саймой вказує на мене- першокурсниця і в тебе зараз має бути перша пара, чи ти від щастя забула?

-Я дійсно забула, мені час бігти, бо можу пропустити щось важливе, Саш зачекай мене будь ласка, я хочу з тобою ще поговорити.-Я усміхаюсь і надіюсь на те що я ще не дуже сильно запізнююсь.

-Звісно, це буде тривати десь годину, ми сходимо й вип'ємо кави і після цього повернемось, в тебе в якій аудиторії?

- №23

-Добре, до зустрічі.

Ми прощаємося, а його друзі досі стоять в шоці, нічого не розуміючи.

  Я дуже поспішаю. Зупиняюсь перед дверима аудиторії і набираюсь сміливості щоб постукати. Виявилось що я нічого не пропустила, так як була плутанина з студентами і все трохи затягнулось.  Я сідаю біля Каті, вона притримала мені місце.

-Ти де так довго була? Тільки не кажи що через літо забула де знаходяться аудиторії.-Пошепки говорить подруга.

-Довго пояснювати, давай пізніше.-Я відмахуюсь рукою.

Під час першої пари ми знайомились: між собою, з коледжем, з кураторкою і розкладом занять та екзаменів. Все пролетіло дуже швидко і нас відпустили.

Я ні на що не звертаючи уваги першою вбігаю з аудиторії. І одразу ж помічаю Сашку з друзями, "горе-репер" також з ним, він похмурий і має байдужий погляд.Чому я його так не взлюбила? Просто одна пісня може повністю зіпсувати враження про людину.

Звісно я проспішаю до друга, і чую крик подруги.

-Ей ти куди, Молі, зачекай!!!- Я озираюсь на крик я бачу застигший і шокований погляд Каті. Я жестом показую щоб вона підійшла до мене і вона трохи подумавши реагує на мій сигнал.

Після цього виходять й інші, у них такі ж обличчя, як було в Каті декілька секунд тому. Але мене це мало хвилює.

 -Саш, це моя подруга Катя.

-Приємно познайомитись !-усміхається Сашко своєю фірмовою усмішкою.

У подруги круглі очі, вона дивиться то на мене, то на компанію друзів якій зовсім не до нас.

Ми гуляли майже цілий день, Катя пішла додому, а друзі Олександра пішли гуляти окремо залишивши нас наодинці.

Виявилось, що Саша вже трохи більше року живе в моєму місті, але не мав зі мною зв'язку. Він навчається в коледжі на другому курсі і є в компанії одиних з найкрутіших хлопців.  Йому батько купив квартиру. 

В вечері ми ще зідзвонились і домовились зустрітись на наступний день погуляти, він буде з друзями, ще з нами погодилась піти Катя. Я їй розказала всю історію і вона була "трохи" в шоці.



P. S. Пишіть чи вам було б цікаво дізнатись продовження)