Роман Тихий
2021-12-17 22:25:12
Скринька Пандори
Думки вголос
Бувають ситуації, коли якийсь дріб'язок, щось зовсім незначне й непримітне започатковує такі переміни в житті, що назад вже повернутись просто неможливо. Невеличкий камінчик, що покотився схилом гори, чи привідкрите віко скриньки Пандори (кому що подобається) запускають незворотні процеси. Вже ніколи не буде як колись.
Щось подібне трохи більше року тому трапилось і в моєму житті. Я теж із простої цікавості привідкрив свою скриньку... Якби ж я тоді знав!
А сталось ось що.
Бачивши, що моя донька ніяк не може вигадати сюжет для написання чергового фанфіка, вирішив їй допомогти - ну дріб'язок же! Все-одно не було чим зайнятись. От і потягнулась моя рука до тієї скриньки - добути одну-дві ідеї...
Леле-леле... Що тільки звідти не полізло! Просто перед моїми очима з нічого утворився новий світ, який швидко став розростатись у просторі та часі, охоплюючи все нові зоряні системи, фантастичні планети заселені дивовижними створіннями, обростаючи подіями початки яких губляться десь в непроглядних глибинах часу. Нізвідки з'явились підступні лиходії й славетні герої, різноманітні другорядні (на перший погляд) персонажі та сюжетні лінії, перемоги і поразки, легенди і таємниці... Світ зажив своїм власним життям, став занадто складним і великим, щоб можна було його просто згорнути й засунути назад до скриньки. Знаю, пробував!
Доводиться тепер як і Пандорі, не маючи спокою та недосипаючи, збирати те, що так необачно випустив. Аж поки все не визбираю, не впорядкую, не загорну в мереживо зі слів. І лиш тоді заспокоюсь. Хоча й розумію - як колись вже ніколи не буде.