Блог
Всі
Спасіння потопаючих...
Думки вголос, Новини, Різне
Я вже майже два роки виношую свою книгу, продумую світ, сюжет, персонажів. Потроху все записую та публікую.
І мені як автору-початківцю, що творить свою першу історію так важливо, щоб якомога більше людей прочитали її. І не лише щоб прочитали, а й оцінили та відгукнулись.
Звичайно я й сам можу оцінити свій твір, і він мені загалом подобається (а інакше не наважився б його публікувати). Але в моїй оцінці є один суттєвий недолік - я автор, я знаю весь задум, всі таємниці та інтриги, всі повороти сюжету і фінал. А так хочеться почути думку читача, який всього цього ще не знає, і бачить лише ту невеличку частину, що вже вихоплена з темряви небуття та освітлена словами-промінчиками автора. Почути його емоції, здогадки та (а чому б і ні) критику.
Та нові читачі приходять і так нечасто, а ті, що висловлюють свої думки та емоції щодо прочитаного взагалі рідкість.
Щоб якось це виправити на SB існують проекти взаємного читання, де автори читають твори один одного та пишуть на них відгуки. Точнісінько як у класика: "спасіння потопаючих - справа рук самих потопаючих!"
До одного з таких проектів я й пропоную вам приєднатися:
https://www.surgebook.com/nastya_bqnm/book/proekt-drugaya-storona-surgebook
А я вже побіг залишати заявку!
8
138
Скринька Пандори
Думки вголос
Бувають ситуації, коли якийсь дріб'язок, щось зовсім незначне й непримітне започатковує такі переміни в житті, що назад вже повернутись просто неможливо. Невеличкий камінчик, що покотився схилом гори, чи привідкрите віко скриньки Пандори (кому що подобається) запускають незворотні процеси. Вже ніколи не буде як колись.
Щось подібне трохи більше року тому трапилось і в моєму житті. Я теж із простої цікавості привідкрив свою скриньку... Якби ж я тоді знав!
А сталось ось що.
Бачивши, що моя донька ніяк не може вигадати сюжет для написання чергового фанфіка, вирішив їй допомогти - ну дріб'язок же! Все-одно не було чим зайнятись. От і потягнулась моя рука до тієї скриньки - добути одну-дві ідеї...
Леле-леле... Що тільки звідти не полізло! Просто перед моїми очима з нічого утворився новий світ, який швидко став розростатись у просторі та часі, охоплюючи все нові зоряні системи, фантастичні планети заселені дивовижними створіннями, обростаючи подіями початки яких губляться десь в непроглядних глибинах часу. Нізвідки з'явились підступні лиходії й славетні герої, різноманітні другорядні (на перший погляд) персонажі та сюжетні лінії, перемоги і поразки, легенди і таємниці... Світ зажив своїм власним життям, став занадто складним і великим, щоб можна було його просто згорнути й засунути назад до скриньки. Знаю, пробував!
Доводиться тепер як і Пандорі, не маючи спокою та недосипаючи, збирати те, що так необачно випустив. Аж поки все не визбираю, не впорядкую, не загорну в мереживо зі слів. І лиш тоді заспокоюсь. Хоча й розумію - як колись вже ніколи не буде.
2
93
Зовсім з розуму зійшов...
Думки вголос
Починаю потроху викладати свою першу книгу.
Історія розвивається, змінюється прямо в процесі написання, що для мене зовсім незвично. Я люблю мати чіткий план і розуміння від початку й до кінця.
А тут... З кожною главою щось змінюється, з'являються нові персонажі, образи, ідеї, що впливають на саму концепцію твору. Я одночасно й творець, що все задумав і спланував, і спостерігач, який не знає що ж станеться далі та чим все закінчиться... Отаке от роздвоєння особистості.
Книги
Всі
Вірші
Всі
На відстані
Розметала нас по світах
Буря люта вітрами сильними.
Ми стрічаємось лиш у снах,
Злу пітьму прориваєм мріями.
Я для тебе пишу вірші,
В візерунки думки сплітаю.
Сподівання та біль душі
У мереживі слів ховаю.
Б’юся мов би у клітці птах,
Не скоряюсь жорстокій істині —
Ми у різних живем світах,
нездоланні між нами відстані.
Та, блукаючи між людей,
Сподіваюсь — колись зустріну я
Ясний погляд твоїх очей,
Птахом в небо у них полину я.
Нескінченний Чумацький шлях
Ту жаданую мить не стримає.
Душі наші сплелись у снах,
Ми навік поєднались мріями.
Але доки ще йдуть дощі,
Небо крається громовицями
Я про тебе пишу вірші,
Я кохаю тебе на відстані.
4
1
172
Переможна (переклад "Бесстрашие")
Страх
Оточив мене млою сірою.
Він
Серце закував в ланцюги міцні.
Крок
Маю я зробить крізь вогонь і лід.
Що
Жде мене за тим я не відаю.
Птаха --
Душа моя вся тріпочеться.
Сил
Не лишилось щоб гамувать її.
Бачу
Я крізь імлу тіні злобнії.
Думка:
Рятуй себе, відступи скорій.
Та
На Тебе, мій Боже, надіюсь я.
Вірю --
В біді мене не покинеш Ти.
Хай
Навіть смерті тінь, зло пекельнеє.
Крок
Маю я зробить, страх перемогти.
Ти
Укріпляй мене, ланцюги пірви.
Пісню
Вклади в уста, пісню новую.
Я
З Іменем твоїм побіжу вперід
Та
Повернусь назад з перемогою.
5
1
157
Все нове
І сказав Той, Хто сидить на престолі:
Ось нове все творю!
(Об.21:5)
Проминуло все старе,
День новий уже надходить.
Бог до Себе нас зове
І у нас все нове творить.
Відкриває небеса,
Щедро Духа посилає,
Виноградник Свій щодня
очищає, поливає.
Новий день, новий рік,
Нова радість, нова пісня,
Нове серце, новий мир
І нове життя навічно,
Новий шлях, новий дім,
І земля нова і небо,
Новий Ієрусалим -
Все це творить Бог для тебе.
Небо і земля мине -
Тільки Бог живе навіки,
Нам дає життя нове,
Нову радість, нову втіху.
То ж назад не озирайсь,
Лиш на Нього взір спрямовуй,
Все що є Йому віддай.
Він для тебе творить нове.
Новий день, новий рік,
Нова радість, нова пісня,
Нове серце, новий мир
І нове життя навічно,
Новий шлях, новий дім,
І земля нова і небо,
Новий Ієрусалим -
Все це творить Бог для тебе.
8
0
219
