Дибаєм, може надибаєм
Ранок, наступного дня, приблизно 10:00.
Ми з кумом пішли по селу.
Першим ділом зайшли на свалку всякого мотроху, дивимся ніяких листів шіфру нема, лише одні пластикові бутилки, кум як все ловить
бзіки, а не шукає шіфер, ну що поробиш така натура, свалка виявилась безкорисливим місцем, даремно потратили час.
Тут ми вирішили розділитися, кум і де н... кхм, кум іде до Василя на ферму,
а я іду біля нашого "сільського-елітного" магазину - так називали, його місцеві пияки - насправді, це самий звичайний магазин.
По дорозі в магазин я замітив що кум пішов, якось не тою дорогою, але незважаючи пішов дальше. Звичайно, я в магазині купив собі фірмений сирок "веселий молочник" і все мало пройти спокійно, але ні Надька знову сварила мене за те що, не здав гроші на студню, я якимось чарівним способом утікнув, звітти і пішов обдивлять лавочку ну і само собою заді магазину.
Вроді всі місця обдивились, дзвоню
до кума, а кум трубку не бере.
Знаєте село в нас хоть і маленьке, но довбнів хватає.
Змирившись я пішов до хати, то був обід.
Люба, Настя, борщик зварила, думаю:
- ух, поїм.
Ех-х-х, облом, біжить кума, вся зла така, червона, я кажу:
- Кумцю, шо сі стресло?
- Коля, десь шляк би го трафиф, пропав.
- Та тиж, знаєш, що то є холєра ще та, зголодніє і сам прийде.
Пройшла година і ми заспокоїли куму.
В домі закінчився хліб, і прийшлось мені знову іти в магазин.
Бачу, курва, лежить кум коло плота, я підбіг вдарив його по пиці, той проснувся, і каже :
- Куме, я таку схему маю не повіриш.
Я уже зрозумів що дєло пахне огірками.
- В нас там на горі, на хуторі є стара хата де 1000 років уже ніхто не живе, то ходімо, звід там шіфер позабираємо, 10% твої.
Я канешно що, согласився, тому що, діло не вовк, шіфер не шовк, не важно, а важно то чого кум то під плотом валявся, ну напевно це буде загадкою...
Ми з кумом пішли по селу.
Першим ділом зайшли на свалку всякого мотроху, дивимся ніяких листів шіфру нема, лише одні пластикові бутилки, кум як все ловить
бзіки, а не шукає шіфер, ну що поробиш така натура, свалка виявилась безкорисливим місцем, даремно потратили час.
Тут ми вирішили розділитися, кум і де н... кхм, кум іде до Василя на ферму,
а я іду біля нашого "сільського-елітного" магазину - так називали, його місцеві пияки - насправді, це самий звичайний магазин.
По дорозі в магазин я замітив що кум пішов, якось не тою дорогою, але незважаючи пішов дальше. Звичайно, я в магазині купив собі фірмений сирок "веселий молочник" і все мало пройти спокійно, але ні Надька знову сварила мене за те що, не здав гроші на студню, я якимось чарівним способом утікнув, звітти і пішов обдивлять лавочку ну і само собою заді магазину.
Вроді всі місця обдивились, дзвоню
до кума, а кум трубку не бере.
Знаєте село в нас хоть і маленьке, но довбнів хватає.
Змирившись я пішов до хати, то був обід.
Люба, Настя, борщик зварила, думаю:
- ух, поїм.
Ех-х-х, облом, біжить кума, вся зла така, червона, я кажу:
- Кумцю, шо сі стресло?
- Коля, десь шляк би го трафиф, пропав.
- Та тиж, знаєш, що то є холєра ще та, зголодніє і сам прийде.
Пройшла година і ми заспокоїли куму.
В домі закінчився хліб, і прийшлось мені знову іти в магазин.
Бачу, курва, лежить кум коло плота, я підбіг вдарив його по пиці, той проснувся, і каже :
- Куме, я таку схему маю не повіриш.
Я уже зрозумів що дєло пахне огірками.
- В нас там на горі, на хуторі є стара хата де 1000 років уже ніхто не живе, то ходімо, звід там шіфер позабираємо, 10% твої.
Я канешно що, согласився, тому що, діло не вовк, шіфер не шовк, не важно, а важно то чого кум то під плотом валявся, ну напевно це буде загадкою...
Коментарі