Ти будеш моя
Сьогодні новий день, я лежу в ліжку адже неділя, нікуди не потрібно іти. В моїй голові лише спогади вчорашнього вечора, як ж це було сумно і одночасно весело. Тут мені на телефон приходить повідомлення.
"Привіт, це я Назар. Я чекаю тебе за годину в парку. Відмови не приймаються"
Сказати що я була здивована нічого не сказати.
Ну що ж робити, ладно піду. Лунали в моїй голові.
За хв 40 я була готова.
Кремовий топ, чорні штани, ботики, шубка, чорні стрілки, бурдові губи, рівне чорне волосся.
Визвавши таксі, я поїхала до парку. Де на мене вже чекав ВІН.
Шукати його не довелося, адже високого стрункого дуже милого на вигляд хлопця видно здалеку.(На той час так думала я)
– Привіт. З усмішкою сказала я.
– Ну привіт моя Пандочко. Сказав він з ухмилкою.
– Пандочка? Серйозно? З образою відповіла я.
– Ну чого ти, це ж миленько.
– Ну не зовсім.
– Ну ок.
– ми будемо тут стояти чи кудись підемо?????
– так пішли.
Ми досить довго гуляли, що довелось зайти в кафе адже було досить холодно. Все таки Жовтень. Ми вирішили що будемо каву і сядемо просто посидіти.
Випивши каву, я збиралась іти додому, але Назар наполягав на тому щоб провести мене, і дізнатись про мене як можна більше. Я проти не була, адже чому ні?
Ми розмовляли про все і всяк.
– Ну ось ми і прийшли, тут я і живу. Показуючи на 2 поверхову будівлю.
– Знаєш, можливо я тебе досить мало знаю, але ти будеш моєю і мене нічого не зупинить. З досить впевненим виглядом сказав Назар.
– Ну це ми ще побачимо.
Попрощавшись я пішла додому.
"Привіт, це я Назар. Я чекаю тебе за годину в парку. Відмови не приймаються"
Сказати що я була здивована нічого не сказати.
Ну що ж робити, ладно піду. Лунали в моїй голові.
За хв 40 я була готова.
Кремовий топ, чорні штани, ботики, шубка, чорні стрілки, бурдові губи, рівне чорне волосся.
Визвавши таксі, я поїхала до парку. Де на мене вже чекав ВІН.
Шукати його не довелося, адже високого стрункого дуже милого на вигляд хлопця видно здалеку.(На той час так думала я)
– Привіт. З усмішкою сказала я.
– Ну привіт моя Пандочко. Сказав він з ухмилкою.
– Пандочка? Серйозно? З образою відповіла я.
– Ну чого ти, це ж миленько.
– Ну не зовсім.
– Ну ок.
– ми будемо тут стояти чи кудись підемо?????
– так пішли.
Ми досить довго гуляли, що довелось зайти в кафе адже було досить холодно. Все таки Жовтень. Ми вирішили що будемо каву і сядемо просто посидіти.
Випивши каву, я збиралась іти додому, але Назар наполягав на тому щоб провести мене, і дізнатись про мене як можна більше. Я проти не була, адже чому ні?
Ми розмовляли про все і всяк.
– Ну ось ми і прийшли, тут я і живу. Показуючи на 2 поверхову будівлю.
– Знаєш, можливо я тебе досить мало знаю, але ти будеш моєю і мене нічого не зупинить. З досить впевненим виглядом сказав Назар.
– Ну це ми ще побачимо.
Попрощавшись я пішла додому.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
Ти будеш моя
А де продовження. Класна історія хочеться продовження щож дальше буде
Відповісти
2020-01-17 15:06:56
2