Клуб
Відмикаючи двері в квартиру Анна думала щоб одягти на цей вечір. Нового ремонту в квартирі не було, тому Анна зайшовши в вітальню побачила стару вішалку якій би не помішав ремонт, старовинний коврик на порозі з надписом “welcome” вишитим червоною ниткою на чорному фоні. В квартирі пахло квітами та запахом пирога з духовки. Це квартира її бабусі в якій вони з мамою живуть з часів як батько Анни загинув. Роззувшись Анна зразу попрямувала на кухню до бабусі. Запах пирога був не просто так, це бабуся запікала пиріг з яблуками.
Кинувши сумку на старий уже зламаний скриплячий диван Анна пішла обійняти свою бабусю:
- Як справи дитинко? – запитала бабуся
- Все добре, ось сьогодні ввечері одногрупники закликали в клуб– з радістю відповіла Анна
- Молодець, але для початку потрібно поїсти – сказала бабуся дістаючи пиріг з духовки
На столі уже стояли дві тарілки з намальованою на них червоною трояндою по боках, а в центрі були намальовані розпухлі червоні листки від них
- Мама що не прийде на вечерю? – зажурено запитала Анна
- Вона подзвонила і сказала що повернеться завтра зранку – теж не дуже радісно відповіла бабуся
Анна та бабуся сіли їсти пиріг, і пити чорний чай
- Як там Галина Василівна? – з цікавістю запитала бабуся Анну
Галина Василівна та бабуся навчались разом в одній школі, але бабуся на 3 роки старша – почала пригадувати Анна
- Жива здорова, дала мені сьогодні трішки книг – почала розповідати Анна.
Розказуючи як сьогодні пройшов день Анна з бабусею навіть не замітили як пиріг уже закінчився.
- Дякую, було дуже смачно – подякувала Анна і попрямувала в свою кімнату
В кімнаті Анну зустрів висловухий кіт якого звали Роджер, Анна зразу ж почала гладити кота. Після чого пішла в коридор до сумки щоб взяти свій червоний шарф, але взявши сумку в руки Анна не побачила свого шарфика там, налякавшись вона побігла до кімнати і висипала все що було в сумці на ліжко, але шарфика там не було. Анна подумала що залишила шарф в бібліотеці, і забере його в понеділок зранку.
Цей шарфик дуже важливий для неї тому, що це був останній подарунок їй від батька.
Позбиравши все назад в сумку, вона пішла до шафи щоб вибрати собі одяг на вечір. Але нічого підходящого в шафі знайти не вдалося. Сівши назад на ліжко в неї промайнула думка “напевно я сьогодні нікуди не піду”. Несподівано в двері до її кімнати хтось постукав. Коли двері відчинилися, в кімнату зайшла бабуся з червоним платтям в руках, яке мало відкриту спину і місцями обшито стразами червоного кольору спереді і чорного позаду:
- Яка прекрасна сукня – в захваті сказала Анна – звідки вона у вас?
- Я подумала, і згадала що у тебе немає сукні яку б ти могла одягнути –відповіла бабуся – в цій сукні я познайомилась з твоїм дідусем.
Здавалось що бабуся хотіла заплакати, але все ж таки поборола себе
- Одягни його – попросила бабуся
Після того як вона одягнула сукню, Анна підійшла до дзеркала. Здивованими очима вона побачила що сукня сидить майже ідеально на ній.
- Можна я одягну його? – запитала Анна
- Звісно, я ж для цього його і принесла – заспокоїла її бабуся
Як тільки бабуся відповіла, Анна зразу ж кинулась обіймати її
***
Вийшовши з під’їзду Анна дістала телефон і подивилась на годинну, на екрані було 21:30. Від її дому до клубу 30 хвилин пішком. Анна дівчинка дуже пунктуальна, цього в дитинстві навчав її дідусь. Пунктуальність це прояв поваги до інших людей – ідучи по вулиці згадували Анна слова дідуся.
Дорогу перед Анною освітлювали високі ліхтарі з не дуже яскравими лампочками. Перед пішохідним переходом перед Анною пролетіла BMW темного кольору з гучною музикою всередині.
- Який дурень так гасає в ночі на машині, та ще й слухаючи так голосно музику – обурилась Анна
Вона не сильно стала забивати цим голову тому, що вже підходила до клубу. Не далеко від входу її вже чекала староста з подругою та трьома хлопцями:
- Привіт Анна, знайомся це Віталік, Влад та Олег – з усмішкою староста почала знайомити Анну з хлопцями
Віталік це теж рудий хлопець, за зростом десь 172 сантиметри, одягнутий в акуратно попрасовану білу сорочку, з чорними штанами та білими кросівками, якого обнімала староста. Влад був трішки нижче ніж Віталік з кучерявим волоссям та худеньким тілом, одягнутий в темно-коричнову сорочку теж з чорними штанами, та чорними туфлями, якого уже обнімала невідома Анні, подруга старости. А Олег виглядав найбільшим серед усіх інших трьох хлопців, це був блондин з не дуже коротким волоссям, за зростом десь 179 сантиметрів, з спортивною статурою і широкими плечима, одягнутий в синю сорочку, джинси та в чорних кросівках з білою підошвою.
- Привіт Аліна – привіталась Анна зі старостою – Приємно познайомитись хлопці
- А це Діана, моя подруга – почала знайомити їх Аліна
Діана це брюнетка з червоною помадою на губах, одягнута в чорне вечірнє плаття з сумочкою через плече, і в чорних туфлях на високому каблуку. Аліна це вже блондинка одягнута в біле плаття з маленькою червоною сумочкою через плече.
- Приємно познайомитись – майже одночасно сказали Анна з Діаною
Їм на секунду здалося що хтось з хлопців засміявся.
Анна була вдягнута в червоне плаття яке їй дала бабуся з червоною сумочкою та туфлями. Ніхто до цього не бачив Анну з макіяжем який їй дуже сильно личив, та робив її ще вродливішою ніж вона була.
- Ну що прийшов час йти в клуб – з усмішкою сказала Аліна і попрямувала туди за руку з Віталіком, а за ними теж за руки пішли Діана з Владом.
- Ну що ідемо? – запитав спокійним голосом Олег Анну
- Звісно – з усмішкою відповіла вона.
***
Вони були в клубі вже дві години, за цей час хлопці вже встигли трохи випити. Анна сказала що їй потрібно відійти, і пішла у туалет. Як тільки вона відійшла від всіх, Олег піднявся і пішов до Аліни.
- Ти обіцяла що я сьогодні пересплю з нею – обурено сказав Олег Аліні
- Та не переживай ти, сьогодні вона буде твоя – почала заспокоювати староста Олега
- Ей ні, прийшов час брати все в свої – відповідав Олег дістаючи щось з кишені.
Він дістав щось не зрозуміле, відкрив і підсипав до коктейлю Анни. Всі інші просто усміхались.
Повернувшись назад Анна випила свій коктейль, і вирішила вже йти додому. В клубі голосно грала музика і всі танцювали, Анні не сильно подобалась така атмосфера. Олег ввічливо запропонував провести Анну додому, і вона погодилась. Біля виходу всі попрощались і розійшлись. Олег йшов з Анною вулицею по якій вона йшла до клубу, вони перейшли перехід де вона тоді зустріла чорну машину , але несподівано для неї Олег запропонував піти короткою дорогою, зі словами що так буде швидше. Анна без ніяких сумнівів погодилась звернути з дороги. Це був темний провулок без ніяких освітлень хіба, що навпроти був цілодобовий магазин під назвою “Ромашка”. В центрі провулку справа стояли два великих контейнера для фасування сміття, але було зрозуміло що сміття ніхто не сортував, контейнери були набиті цим сміттям. Збоку контейнера на землі лежав журнал того ж самого випуску що й в бібліотеці, з тим боксером на обкладинці.
В Анни підкосились ноги і почалося паморочитись в голові:
- Щось мені не добре – спершись рукою на стіну пожалілась вона.
- Та не вже – з легенькою усмішкою сказав Олег
Раптово Олег накинувся на неї, притулив до стіни і почав цілувати. Вона намагалася відштовхнути його, але їй не вистачало сили це зробити. Його руки почали тягнутись до її грудей. Анна намагалась закричати або зробити будь, що аби припинити цей жах, але вона не могла. Її тіло було ослаблене і очі почали закриватись.
- Здається я переборщив з дозою – подумав Олег
Він потягнувся до ременя аби розтібнути його. На секунду Анні здалося що поблизу зупинилась машина. Вона втратила надію на спасіння. І була готова до смерті.
- Гей ти, ублюдок – закричав невідомий голос позаду них
В цю саму мить чийсь кулак з неймовірною швидкістю врізався в лице Олега, було видно як вилітає один з його зубів. Анна втратила свідомість.
Коментарі