yekho_
2024-02-07 13:40:57
Вчити не можна вчитися
Цікаве, Думки вголос, Питання
Мені подобається вчити людей: роздавати поради, ділитися лайфхаками, висловлювати власну думку щодо того чи іншого питання... Але мої ресурси — запас навиків, знань і життєвого досвіду, — доволі скромні. Звісно, це призводить до деякого дисбалансу.
З одного боку я виглядаю не такою вже й безглуздою. В деякій мірі навіть розумною. З іншого ж — в мені є непомірне бажання говорити й такий же непомірний запас оман, в котрі я сама вірю.
Тяжко відмовитися від фейкових стверджень, на закріплення яких ти витрачаєш не один рік. І саме тому (щоб не казатися дурною) ці фейки розповсюджуються в вигляді "добрих" порад, "цінних" рекомендацій, "розумних" висловлювань.
От наприклад: був у мене період, коли я не хотіла читати чужі книги. Але свої писала з великим задоволенням. Щоб не казатися безграмотною, я всюди трубила про те, що книги — не гарантія успіху, щастя та навіть овладання письменницькими навичками. Але ж насправді в глибині душі я трималася іншої думки. Я розуміла, що людина, яка все життя провела в бібліотеці, як мінімум, більше начитана. Її кругозір широкий, а знання різноманітні (звісно, за якості літератури). Щоб не відчувати себе на її фоні безглуздою та лінивою, я вигудавала нісенітниці про те, що книги — це просто розвага. Що вони не несуть такої великої користі, яку їм надають люди. Ці думки точно виражалися в моїх творах, котрі були побудовані на помилках та абсурді.
І лише через декілька років до мене дійшло — люди були праві. Не тільки писати потрібно. Потрібно й читати. Не тільки вчити. А й вчитися.
Навіть зараз я розумію, що в цьому пості є помилки. Але зараз я від них не відпираюся. Якщо є, що ж, виправлю.
Як гадаєте, чому люди так люблять вчити і ненавидять вчитися? Чи то тільки моя проблема? Можливо, вона пов'язана з щиро любимим его?