Варвара Короленко

2020-03-22 12:12:42

Spring

Новини, Цікаве, Думки вголос

Я бачила сонце. Його величезний червоний диск вже збирався заховатися за небокрай. Я стояла за містом і ловила останні золоті промені. Був час вже йти. Я відірвала погляд від горизонту і пішла собі між будинків углиб міста. Обабіч мене вишикувались багатоповерхівки-циглинки, також обдаровані золотом сонця, що заходить. Легкий холодний весняний вітерець віртуозно кружив навколо мене і решти перехожих, торкаючись пальт і граючись волоссям. Мій погляд блукав по заповненій теплим помаранчевим світлом вулиці. Він торкався дерев, ще й досі голих, балконів, що розповідали історії численних квартир, ковзав по дротах, що зв'язували будинки один з одним, і повертався на асфальт тротуару, що я ним йшла. Я прислухалася до дріжчання скла вуличних ліхтарів, які стояли вздовж мого шляху. Зараз без своїх теплих вогнів вони були завсім порожніми, тільки вітер іноді зазирав до них усередину, необачно зачепляючи скло. Крізь вітрини магазинів я бачила, як холодними тілами туляться одне до одного манікени і дивляться, як повз справжні люди поспішають по своїх справах. Раптом тиху музику першого теплого весняного вечора довершив дзвінкий сміх. Я подивилась на них, на хлопчика і дівчинку, що сиділи разом на парапеті, і моїх вуст торкнулась усмішка. "Ще тільки діти"- промайнула думка. І я йшла далі, ховаючи долоні у кишенях пальта. Так сумно й довго є чекати поки зійде сніг. У місто прийде весна. Потім вона заграє і у душі його мешканців. Крок за кроком. Я йшла вперед. У дитинстві я дивилася на багатоповерхівки з вікна шостого поверху і уявляла, що у них є очі і вони мають свої думки. Як вони засинають у золоті променів сонця, що сідає. А зранку розповідають одне одному сни. Я так боюся втратити це вміння бачити. Помічати такі очевидні речі, що їх бачать діти, але чомусь заперечують дорослі. Саме тому я тоді йшла вулицями і мені не було куди поспішати. Я вдивлялась у людей і золоті будинки, вслухалась у рикіт проїжджаючих машин, закарбовуваючи кожне враження у пам'яті. Вечір дихав свіжістю і красой. Це була моя вісімнадцята весна...