До неї підійшов один з воїнів й поцілував для виказування поваги. Оракул наказала слузі подати чашу із дивним напоєм. Воїн вже збирався його випити, але морга вибила його з рук. Воїн побачив Королеву розлючену.
Вояка розгубився. Оракул і Королева схрестили погляди. Повертайся на пост наказала дівчина одним поглядом. Геть!- почала кричати Оракул.
Усі присутні занепокоєно розійшлися, воїн показав знак пошани покинув кімнати, Марія підійняла чашу із галюциногенною травою.
-Ти не маєш права так вриватися сюди,- сказала Оракул, на її обличчі вже не було жодних емоцій. Вона посміхнулася. Прислужники обережно визирали зі щілин. Вони готувалися до того, що між цими двома спалахне сварка. Королева ж теж заспокоїлася.
Та якщо Марії Аделаїді де Левері потрібна моя допомога.- сказала Провидиця. Дівчина віддала Оракулу чашу, що нещодавно вибила із рук воїна, і на стінкаї якої лишилися сліди трави. Оракул підвелася зі свого трону й подивилася на дівчину, на тілі ні смикнувся жоден мускул.
Вітер подув і десь подалі зазвучали дзвоники у місці для молитви.
Оракул лютувала. Ритуал самовихваляння було перервано, не мав жодного відношення до Великої Матері. Воїн впав би в такий стан ейфорії що зрештою загинув би.Напій не шкідливий, якщо знати як її правильно вживати, але це знання бережеться тільки для волхвів. Оракул свій авторитет береже.
Марія витягла кошель з грошима й кинула до дарунків біля трону. Вона покинула Храм Пророків.
Оракул спустилася в катакомби й поглянула на Ворота, сяючий портал, який з*єднував між собою світ людей та інший світ. Вони називали його світом Тіней та що за його межами знала лише та чиє тіло вже давно було в землі і чия могила не мала імені.
Вийшовши з Храму Пророків вона побачила людей з кошиками, що дивилися на неї з острахом. Оракула вони більше боялися ніж поважали. Марія захищала їхні життя.
Оракул прокляне тебе,- сказала стара, тримаючи в руках дарунок, що так і не вручила Провидиці.
Все гаразд,- відповіла Королева.- Ця трава сьогодні вночі б його вбила.
Жінка налякано закрила обличчя руками.
Маленька дівчинка підбігла до неї й почала щось мичати її мама їз сивим волоссям після тієї ночі.
З тієї ночі вона не хоче більше говорити-сказала вона.- як і лишатися сама.
По очам було видно, що тепер вона боїться своєї доньки. Ламії напловину жінки наполовину упириці забирали дівчаток виховували їх, а потм робили собіподібними. Три роки тому Ламія вибрала наступницею її доньку і не зруйнувала селище лише, бо Марія і її люди встигли, але мати дівчинки в це не вірила і тому коли вони залишалися наодинці боялася її.
Вона не могла нічого зробити для того щоб забрати біль цієї дівчинки тому просто обійняла її.
Іноді треба бути жорстоким так виправдовувала свої дії Херека, сидячи в своїх покоях.
Атілла одягав свої бойові обладунки в яких ховав подарунок Хереки. Він здобував перемогу за перемогою й дякував за це Аресу. Він дістав меч й рушив очолювати атаку.
Це небезпечно,- сказав один із його воєначальників.
Я не запитував твоєї думки,- різко відповів Атілла.- Воїни повинні бачити свого вождя.
Атілла вбивав ворогів своїм мечем із кожним смертним він сильнішав. Сила меча й ниток злилася в одне ціле. Воїни скандували його ім*я, всередині Атілли зароджувалfся сила Ареса.
Раптом Херека побачила поруч з собою якусь дивну істоту, наполовину тварину, наполовину скелет. Воно швидко з*явилося, а потім швидко зникло, Херека подумала, що в неї галюцинації.