Його охоронець крикнув, йому в пдече влучила стріла. Джармандер встиг прихилитися за допомогою меча та хто стріляв вони не бачили.

Продовольчий запас вони охороняли, але, налякані й роздратовані люди вийшли на світло один з них збирався знову запустити стрілу.

Ми тут за наказом Ради Крові- сказав Кваліріон, предстсвник Іграйнів. Селяни опустили зброю й видихнули.

Джармандер спустився на землю. Молодий лучник розтис кулак і потис йому руку.

Там є ватажок, його ім*я я не знаю сказав міцний довготелесий із чорними як у ворона очима.

Генерал про це знає- сказав він потиснувши руку співрозмовнику.

Вщент вигорівший амбар з провізією, перше, що побачили вони в поселеннях. Увійшовши ввсередину він побачив там пісок і розруху на землі лишився шматок мішковини. Марія сказала те саме відзначив Джармандер.

Королева нашла кружку холодної води, але принюхавшись відчула дивний аромат отрути.

Королева вилила воду й спустилася вниз. Вона дістала зброю й рушила на полювання, з тим що її хотіли отруїти вона розбереться завтра.

Вона вона вийшла назовні. Упир подивився на неї своїми зблідлими очима й виставив гострющі ікла. Ти засичала істота і збиралася вхопитися ій в горлянку та дівчина встигла відбитися.

Марія реагувала на удари та думки її займав лише Самейн. Упир упав й розсипався. Її тіло почало боліти.

- Відділяй- почула вона голос Анкари. В цій какофонії треба знайти одну єдину струну, яка даватиме тишу. Вони крутилися й відступилися подалі, морга перелетіла через лапу однієї з істот. Напівжива Марія вилетіла з вежі вниз.

Джармандер поглянув на місто. Люди нічим не відрізнялися, але він намагався знайти те, що насторожило б. Він рушив у місцину під назвою АгрокСан. Власниця запропонувала йому нічліг. Джормандер заплатив за декілька тижнів наперед. Власниця віддала йому ключі.Воїн відправив листа зі сповіщенням про приїзд.

Як тільки птах полетів. Джармандер ліг на ліжко, відпочити з дороги. Це місце не дуже приваблювало людей, але по напливу людей схилялося до того, що тут безпечніше. Він прийняв душ й вийшов у коридор. На підлозі лежала жінка, вона дихала, але тіло її нагадувало ляльку в якої обрізали усі ниточки. Джармандер підійшов ближче й побачив що у жінки на пальцях сліди від крейди.

Вона різко розплющила очі й стала роззиратися у пошуках когось, але його не було. Побачивши Джармандера незнайомка мовчки підвелася й спустилася у вітальню до гостей.

Наступної ночі в коридорах готелю, він побачив розлючену власницю.

Тікайте! Ви закриваєте дорогу- кричала жінка.

Джармандерр побачив чорного, як сама ніч пса, але це не був перевертень, він не був схожий ні на що зі світу живих, величезним із сталевими кігтями й щелепою, рухалося воно лише по куткам.

Джармандер подивився в очі цій істоті секунду і час застиг. Ідіот останнє слово що встиг згадати й отямився. Він дістав зброю.

На четвертий поверх крикнули йому. Джармандер побіг. Він ніколи не тікав від битви, а тут мав стрімголов летіти. Воїн перестрибував через три сходини, гонча не відступала. І раптом перед його очима спалахнув круг вирізьблений із магічних символів.

При наближенні істоти він яскраво спалахнув. Гонча на декілька секунд зупинилася, але застрибнула прямо у сітку.

Гонча дивилася на нього крізь призму магічного кола, але Джармандер не відчував від неї жодного впливу. Навпаки без засобу поживи людина перестала бути йому цікава. Гонча просто сіла на лапи й стала чекати світанку.