Свої
Друга година ночі. Подивись у телефон, Може, хтось від тебе хоче Почути знайомий рингтон. А може не хоче, Я ж і не знаю. Від мене не хочуть, Тому в тебе спитаю. Чужі помилки, Усі казали - дивися, Так не роби, Та я не навчився. Свої ж вони ліпше, І в серці чіпляють, "Не буде вже гірше" - мені промовляють. Свої - вони вчать. На свої не байдуже, І Хоч сльози пішли, Та витри їх, друже. В будинку без вікон : Брудні стіни й шпалери. Таке бува з віком. Та відчини чимдуж двері. Поринь у реальність, Відчуй кожну мить, І може тепер - Твій телефон задзвенить...
2019-10-25 20:00:36
4
0
Інші поети
xxhannaxx2005
@xxhannaxx2005
Мария Шпир
@mariya_shpir
Oh Sana
@hanine_writer
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3078
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2375