Свої
Друга година ночі. Подивись у телефон, Може, хтось від тебе хоче Почути знайомий рингтон. А може не хоче, Я ж і не знаю. Від мене не хочуть, Тому в тебе спитаю. Чужі помилки, Усі казали - дивися, Так не роби, Та я не навчився. Свої ж вони ліпше, І в серці чіпляють, "Не буде вже гірше" - мені промовляють. Свої - вони вчать. На свої не байдуже, І Хоч сльози пішли, Та витри їх, друже. В будинку без вікон : Брудні стіни й шпалери. Таке бува з віком. Та відчини чимдуж двері. Поринь у реальність, Відчуй кожну мить, І може тепер - Твій телефон задзвенить...
2019-10-25 20:00:36
4
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3126
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2173