Несподіване 7 січня (1)
7 січня.
7:30
- Дашо, вставай.
- Уже.
Сергій пішов на кухню. Вони сіли і почали їсти.
- Сергій я з тобою уже тиждень живу а про тебе майже нічого не знаю. Все, що я зрозуміла ти - трудоголік!
- Ну мені 25 років. У мене є мама і молодший брат. Я з ними не дуже хорошому зв'язку. Саша моя колега по роботі, ми разом працюємо уже 2 роки і дуже добре здружилися. По суті це все.
- І все??? - Здивовано глянула вона на нього - А твій тато?
- Він помер. Точніше його вбили.
- Хто?
- Не знаю, але саме тому я став прокурором. Давай швидше у мене сьогодні суд.
- А можна не йти з тобою? Я краще піду прогуляюсь. Принесу тобі обід.
- Добре. Тільки обережно а то не хватало щоб ти ще раз амнезію получила.
Даша вирішла приготувати йому щось на обід. Та у неї нічого не виходило. Потім вона пішла прогулятися. Коли доходив обід вона пішла у ресторан і замовила обід з собою. Коли вона прийшла в прокуратуру її зустріла Саша.
- Привіт, а Сергій у кабінеті?
- Звісно, до речі ти часто стала приходити. Ви часом не зустрічаєтеся?
- Ти, що ні. Він просто мій знайомий.
Даша уже багато кого знала і віталася до них. Особливо вона здружилася з головним прокурором. Його звали Олег Васильович, але він дозволяв Даші кликати його просто Олег. Даша зайшла у кабінет. Сергій виглядав щасливим. Напевно зміг посадити злочинця.
- Привіт, я принесла обід.
- Привіт, постав його тут.
- Я не змогла приготувати його сама тому купила пасту. Ти ж любиш італійську кухню?
- Не те щоб люблю, але ставлюсь непогано.
- Я тут вирішила. Може також буду працювати. Я можу бути вихователем тимчасово.
- Що??? А якщо з тобою щось станеться?
- Що може статися?
- Чесно мені було спокійніше якби ти працювала у картині галереї. Коли ми дивилися передачу «Вгадай» ти вгадала усі картини.
- Ну добре влаштуюся у картину галерею.
7:30
- Дашо, вставай.
- Уже.
Сергій пішов на кухню. Вони сіли і почали їсти.
- Сергій я з тобою уже тиждень живу а про тебе майже нічого не знаю. Все, що я зрозуміла ти - трудоголік!
- Ну мені 25 років. У мене є мама і молодший брат. Я з ними не дуже хорошому зв'язку. Саша моя колега по роботі, ми разом працюємо уже 2 роки і дуже добре здружилися. По суті це все.
- І все??? - Здивовано глянула вона на нього - А твій тато?
- Він помер. Точніше його вбили.
- Хто?
- Не знаю, але саме тому я став прокурором. Давай швидше у мене сьогодні суд.
- А можна не йти з тобою? Я краще піду прогуляюсь. Принесу тобі обід.
- Добре. Тільки обережно а то не хватало щоб ти ще раз амнезію получила.
Даша вирішла приготувати йому щось на обід. Та у неї нічого не виходило. Потім вона пішла прогулятися. Коли доходив обід вона пішла у ресторан і замовила обід з собою. Коли вона прийшла в прокуратуру її зустріла Саша.
- Привіт, а Сергій у кабінеті?
- Звісно, до речі ти часто стала приходити. Ви часом не зустрічаєтеся?
- Ти, що ні. Він просто мій знайомий.
Даша уже багато кого знала і віталася до них. Особливо вона здружилася з головним прокурором. Його звали Олег Васильович, але він дозволяв Даші кликати його просто Олег. Даша зайшла у кабінет. Сергій виглядав щасливим. Напевно зміг посадити злочинця.
- Привіт, я принесла обід.
- Привіт, постав його тут.
- Я не змогла приготувати його сама тому купила пасту. Ти ж любиш італійську кухню?
- Не те щоб люблю, але ставлюсь непогано.
- Я тут вирішила. Може також буду працювати. Я можу бути вихователем тимчасово.
- Що??? А якщо з тобою щось станеться?
- Що може статися?
- Чесно мені було спокійніше якби ти працювала у картині галереї. Коли ми дивилися передачу «Вгадай» ти вгадала усі картини.
- Ну добре влаштуюся у картину галерею.
Коментарі