5 лютого
6:05

(розповідь від Сергія)

Невже уже лютий? Пару днів назад я запропонував Ані зустрічатися зі мною. А сьогодні у мене день народження. Аня напевно не знає. Я ніколи їй не говорив що у лютому в мене день народження.  Чи говорив? Я уже сам не пам'ятаю.

Найгірше те що навіть моя мама не знає коли у мене день народження. Чи вона тільки вдає що не знає? Мій брат завжди пише мені одне і те саме повідомлення     «Сьогодні ти наблизився до смерті на один рік». Я зараз сиджу у вітальні і дивлюся у вікно. Сніг починає танути, хоча щойно початок лютого.

- Ти що тут робиш? Запитала Аня.

- А ти чому так рано встала?

- Я кожного дня встаю у такій годині. Привичка напевно. 

Аня підійшла до нього і сіла на диван.

- Вітаю тебе з днем народження подарунок на роботі. Просто думала що ти підеш і я невстигну тебе привітати.

- Я також так думав. А ти звідки знала що у мене день народження?

- Ти мені розказав десь два тижні тому. Таке відчуття, що не у мене амнезія, а у тебе.

- Хм йдем спати.

- Ходи.

Я ліг спати, але ніяк не міг згадати коли я її говорив про день народження.

Прийшовши на роботу мене всі вітали. Саша подарувала краватку. Коли я підійшов до свого столу побачив коробку з підписом "Від Ані"

- Ця коробка стоїть тут з самого ранку. Написано від Ані. Це твоя дівчина?

- Так.

- Хто вона? Нащо це говорить Даша?

- Яка Даша? Я ніякої Даші не знаю.

- Ну Даша та що колись приходила з тобою.

- Це була Аня.

- Хіба її не Даша звати?

- Ні. Її завжди звали Аня.

- Дивно

Я відкриваю коробку а там лежить записка.

"Я хочу хочу щоб ти провів день народження у сімейному колі. Я знаю що тебе не любить брат і мама, тому пропоную провести час з моєю родиною. Почекаєш мене у кафе навпроти прокуратури. Також мені цікаво чи впізнають вони мене."

Якщо вони її впізнають значить вона переїде до них. Та після записки я побачив, що там лежить ще щось. Це був годинник. Саме про такий які мріяв. Я зразу його взяв на руку.

Після роботи я чекав Її у кафе. Я зайняв столик біля вікна. І тут я бачу Аня вона посміхається і махає мені рукою. Тут її помічає дівчина за прилавком. Я дивлюся на Аню вона уже переходить дорогу, і тут її збиває машина.

Я бігом вибігаю на вулицю. Дівчина за прилавком також.

- Аня, Аня це Сергій з тобою Усе добре???

- Сергій ...

Далі Аня втратила свідомість. Я дуже переживав чи встигну до лікарні. За годину вийшов лікар. Той самий що лікував її до того.

- Добрий день. Привітався він зі мною.

- Як вона?

- У неї зломана рука, струс мозку, і ще дещо амнезія.

- Що знов???

- Ні тепер вона все пам'ятає крім того що сталося після нового року. Вона думає, що сьогодні 1 січня.

- Тобто вона не пам'ятає мене?

- Так. Ми їй пояснено яке сьогодні число. Я би радив вам залишити її в спокої. Скоріше за все вона ніколи не згадає про вас.

Сергій так і зробив. Він зустрівся з її сестрою Дариною. Вона була в той день за прилавком. Усе дізнавшись Дарина була шокована. Але завжди ходила у лікарню.