20 червня 10:19

Мене нарешті перевищила у палату. У моїй палаті лежала дівчина. Вона мала довге біле волосся. Ми її так і називали Рапунцель. Їй всього 12. Вона худенька і маленька. Також зі мною в палаті лежав хлопчик. Йому 10. Він мав густе коричневе волосся. І хоча йому всього 10 але він був високим і сильним на свій вік. Ось і вся наша палата. До Інеси і Роми рідко хто приходив. Але коли приходив то мені ставало дуже сумно.

Я вирішила піти роздивитися лікарню. Наша частина була від замком. Щоб вийде з нашого поверху потрібно мати картку, так само щоб потрапити у операційний відділ. Ми з Ромою уже все побачили, і на всякий випадок склали такий список:

1) Це 4 поверх.
2) У лікарні 6 поверхів.
3) Лікарню закривають у 18 годині
4) Всі лікарі приходять на 9 годину.
5) Кожного дня у 10 годині обхід лікарів.
6) У лікарні є два входи і виходи якими можна користуватися.
7) У лікарні 13 запасних виходів (Це нам сказала медсестра)

В обід до нас в палату прийшов хлопець який сидів у машині. Він прийшов до мене. Я не розумію чому він ходить до мене кожного дня. Хіба його батьки не постраждали?

- Привіт, Джейн.

- Звідки ти знаєш як мене звати?- запитала я.

- Бачив. У тебе в реанімації була карточка. Там писало як тебе звати і що з тобою сталося. Твої батьки так і не з'явилися?

- Вони напевно мене шукали. Просто ви не знали як мене звати і тому сказали що такої людини не має. Хіба ти не маєш переживати за своїх батьків?

- Вибач. Ми поспішали бо мамі було погано і не побачили тебе.

- Що з твоєю мамою?- я дійсно переживала за його батьків.

- Вона померла на місці, а з татом уже все добре. Ну тільки смерть мами на нього відобразилася.

- А ти, що взагалі не переживаєш за тата?

- В нього завжди таке. Після того як кожна дівчина його кидає або помирає.

- А вона що не твоя мама???- здивовано запитала я.

- Ні, просто батько заставляє мене кликати їх мамами. Моя справжня мама померла ще коли я народився. Давай не будемо про таке говорити.

- А про що. Чому ти взагалі ходиш до мене. І в реанімації як я зрозуміла був.

- Переживаю. Я ж все таки винен. Мій тато як завжди запропонує гроші. Він ніколи не думає про те щоб вибачитися перед людиною. А ти ще й без батьків. Розумію як тобі. Ти ж не проти.

Мені і дійсно було сумно. Все таки він постійно розказує смішні жарти. І як що потрібно буде виписувати він візьме відповідальність на себе.

- Добре.

20 червня 18:06

- Ну і як тебе звати я не зрозуміла.

- Що тут не зрозумілого. Вілард.

- Джейн. Ти ім'я Інеса набагато швидше запитала.- сказав Рома.

Тут ми почули крики лікарів. Усі злякалися.

- Сидіть я перевірю.- сказав лікар.

Вілард відкрив двері. Подивився по боках і закрив назад.

- Не дивіться туди.

- Чого?- запитала я.

Я бігом підбігла до дверей.

- Джейн!!

Вілард стояв біля дверей і не пропускав мене. Далі він мені тихо сказав на вухо:
- Але ти не розказуй їм що там. Домовилися?

- Ок.

Він відкрив двері так щоб бачила тільки я. Моя цікавість рано чи пізно мене підведе. Я це знала. І тут я побачила найжахливішу картину в свому житті.....