Ярослав та Женя сиділи за столом. Чоловік, усміхаючись, слухав розповідь дівчини про пари та екзамени. Він слідкував, щоб вона спробувала усі страви, які він так довго готував.
- До речі, у кімнаті, для тебе є ще один подарунок. - Чоловік пив вино, дивлячись у смарагдові котячі очі.
- Який??- заінтригована дівчина відклала виделку і тепер дивилася на чоловіка, витираючи губи серветкою.
- Піди поглянь.
- Зараз?
- Так.
Не чекаючи другого прохання Женя весело побігла в кімнату.
На ліжку дівчина побачила прекрасну сукню та прозорі панчохи на пояску. Вона довго дивилася на сукню розуміючи на скільки вона дорога і водночас усвідомлюючи, що тепер вона її.
Цю сукню дівчина побачила ще минулого місяця у торговому центрі, де вони гуляли з Ярославом, подалі від знайомих.
Ціна тоді настільки приголомшила її, що вона навідріз відмовилася купувати сукню, адже для студентки вона надто дорога. Ярослав тоді лише хитро усміхнувся, бачачи як горять її очі, коли вони проходили повз вітрину з сукнею.
Одягнувшись вона дістала з рюкзака косметику та трохи підфарбувала очі. Одягнувши туфлі, які Ярослав завбачливо поставив теж біля ліжка, дівчина вийшла до коханого.
Той стояв біля вікна у сорочці з бокалом вина та дивився на місто.
Почувши кроки він обернувся. На мить у нього відібрало подих.
Женя, з її прекрасною фігурою, не худою, але й не повною, з її досить високим зростом, була прекрасна у тій сукні. Стрункі, довгі ноги. Розкішна лінія бедер, талії та грудей. Довге волосся, що лежало на тендітних округлих плечах. Смарагдові очі, підведені тушшю, притягували, як магніти, у них можна було втонути.
- Ти прекрасна, - сипло прошепотів чоловік. - Ходи до мене.
Дівчина граційно, наче кішка, підійшла до чоловіка. Він притягнув її до себе, тяжко дихаючи в її губи. Вона ледь піддалася вперед, заплющивши очі, й віддалася на волю його пристрасті.
Він поставивши келих, обійняв її талію. Гладив відкриту спину, піднявся однією рукою по грудях до шиї. Впився в ці солодкі вуста, ще палкіше. Гладив та пестив її шию, волосся, щоку.
Раптом хтось позвонив у двері.
Ярослав ледь відірвався від поцілунку, усміхаючись хитро та грайливо, він прошепотів:
- Схоже сьогодні мені не дадуть тобою заволодіти.
Вона поцілувала його шию, викликавши ще більшу усмішку.
- Я зараз, маленька.
- Я зачекаю, коханий.
Ярослав пішов відчинити двері.
На порозі стояв Віктор. Він прожогом залетів у квартиру зі словами:
- Пане Ярослав, я знайшов те що ви просили, на конференцію, це терміново!
Залетівши в вітальню, він закляк на місці. Перед ним стояла зніяковіла Женя.
Віктор стиснув кулаки, побачивши свічки на столі та вечерю на двох.
Ярослав зайшов слідом, розлючений. Тепер їм точно кінець...