Глава4
Ярослав привіз дівчину до своєї квартири у центрі міста. хоч вона й була трикімнатна, але все ж обставлена була досить скромно та зі смаком. Все ж таки неозброєним оком відчувалося, що тут побувала жіноча рука і на всьому залишила свій слід.
Як тільки вони зайшли до під'їзду, чоловік схопив дівчину на руки и зав'язавши їй очі, поніс її додому.
- Ну котику, ну чому не можна хоча б підглянути.
-Тому що це сюрприз. Я його так довго готував. Прошу зачекай і не підглядай.
- Нуууу гаразд.
Чоловік нарешті піднявся зі своїм цінним багажем на п'ятий поверх.
- Обійми мене ніжками та за шию. Мені потрібно відчинити двері.
Дівчина міцно обійняла коханого і притиснулася до нього. А він бідолаха ледь стримувався, щоб не накинутися на неї пристрасно, забувши і про двері, і про сюрприз.
Але сяк так стримавшись, Ярослав відчинив двері і зайшов до квартири. Посадивши дівчину, він зняв з неї кросівки та куртку.
- Коханий, я б і сама могла б, - дівчина усміхнулася, але все ж їй було приємно відчувати турботу милого чоловіка.
- Мені приємно про тебе турбуватися. Ти ж знаєш.
Чоловік повів кохану до вітальні де на столі був святкова вечеря з пляшкою червоного напівсолодкого вина та букетом білих, як сніг, лілій. Чоловік розв'язав шовкову стрічку на очах дівчини, стоячи позаду неї и тихо прошепотів на вушко:
- З днем святого Валентина, кохана.
Дівчина захоплено розглядала свічки, страви та лілії. Її лице осяяла ще більша усмішка, коли коханий простягнув їй букет розкішних (її улюблених) квітів.
- Ярославе - лише й змогла прошепотіти Женя, кинувшись в обійми свого професора.
- Я кохаю тебе, - прошепотів пристрасно чоловік, відповідаючи на поцілунок.
Як тільки вони зайшли до під'їзду, чоловік схопив дівчину на руки и зав'язавши їй очі, поніс її додому.
- Ну котику, ну чому не можна хоча б підглянути.
-Тому що це сюрприз. Я його так довго готував. Прошу зачекай і не підглядай.
- Нуууу гаразд.
Чоловік нарешті піднявся зі своїм цінним багажем на п'ятий поверх.
- Обійми мене ніжками та за шию. Мені потрібно відчинити двері.
Дівчина міцно обійняла коханого і притиснулася до нього. А він бідолаха ледь стримувався, щоб не накинутися на неї пристрасно, забувши і про двері, і про сюрприз.
Але сяк так стримавшись, Ярослав відчинив двері і зайшов до квартири. Посадивши дівчину, він зняв з неї кросівки та куртку.
- Коханий, я б і сама могла б, - дівчина усміхнулася, але все ж їй було приємно відчувати турботу милого чоловіка.
- Мені приємно про тебе турбуватися. Ти ж знаєш.
Чоловік повів кохану до вітальні де на столі був святкова вечеря з пляшкою червоного напівсолодкого вина та букетом білих, як сніг, лілій. Чоловік розв'язав шовкову стрічку на очах дівчини, стоячи позаду неї и тихо прошепотів на вушко:
- З днем святого Валентина, кохана.
Дівчина захоплено розглядала свічки, страви та лілії. Її лице осяяла ще більша усмішка, коли коханий простягнув їй букет розкішних (її улюблених) квітів.
- Ярославе - лише й змогла прошепотіти Женя, кинувшись в обійми свого професора.
- Я кохаю тебе, - прошепотів пристрасно чоловік, відповідаючи на поцілунок.
Коментарі