Хаос?

Oleksandr Usyk

Блаженство моїх недавніх переконань, покрите білью нових пізнань. Я крокую все далі й далі наче я сліпець. Я чудово розумію, що це далеко не кінець. Життя наносить черговий удар, підведись же - це твій дар. Опинившись в цій брудній дірі, я знаю точно - прокляття в голові. Спустошуєш у муках ти сам себе, в надії , що воно в тобі помре. Але болюча істина - одна. Вибір за тобою, й сповна. Або життю своєму порадіти Або в думках себе душити.

2018-09-15 18:41:08

7

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

1945

Чот якось попробуй на руській писати так проще і понятніше удачки))

Відповісти

2018-09-16 14:58:56

Подобається

Oleksandr Usyk

@1945 ти ж особисто сам пишеш на українському, в чому зрозумілість написання на російській?

Відповісти

2018-09-16 19:27:17

Подобається

1945

Просто лекше слова лягають

Відповісти

2018-09-16 19:37:30

Подобається

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4708

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12347