Хаос?
Oleksandr Usyk
Блаженство моїх недавніх переконань, покрите білью нових пізнань. Я крокую все далі й далі наче я сліпець. Я чудово розумію, що це далеко не кінець. Життя наносить черговий удар, підведись же - це твій дар. Опинившись в цій брудній дірі, я знаю точно - прокляття в голові. Спустошуєш у муках ти сам себе, в надії , що воно в тобі помре. Але болюча істина - одна. Вибір за тобою, й сповна. Або життю своєму порадіти Або в думках себе душити.
2018-09-15 18:41:08
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
1945
Чот якось попробуй на руській писати так проще і понятніше удачки))
Відповісти
2018-09-16 14:58:56
Подобається
Oleksandr Usyk
@1945 ти ж особисто сам пишеш на українському, в чому зрозумілість написання на російській?
Відповісти
2018-09-16 19:27:17
Подобається
1945
Просто лекше слова лягають
Відповісти
2018-09-16 19:37:30
Подобається
Інші категорії
Вірші до свят Гумористичні Подійні Соціальні Пейзажні Для дітей
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1202
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609