Хаос?
Oleksandr Usyk
Блаженство моїх недавніх переконань, покрите білью нових пізнань. Я крокую все далі й далі наче я сліпець. Я чудово розумію, що це далеко не кінець. Життя наносить черговий удар, підведись же - це твій дар. Опинившись в цій брудній дірі, я знаю точно - прокляття в голові. Спустошуєш у муках ти сам себе, в надії , що воно в тобі помре. Але болюча істина - одна. Вибір за тобою, й сповна. Або життю своєму порадіти Або в думках себе душити.
2018-09-15 18:41:08
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
1945
Чот якось попробуй на руській писати так проще і понятніше удачки))
Відповісти
2018-09-16 14:58:56
Подобається
Oleksandr Usyk
@1945 ти ж особисто сам пишеш на українському, в чому зрозумілість написання на російській?
Відповісти
2018-09-16 19:27:17
Подобається
1945
Просто лекше слова лягають
Відповісти
2018-09-16 19:37:30
Подобається
Інші категорії
Вірші в прозі Філософські Подійні Гумористичні Вірші до свят Пейзажні
Інші поети
Lili
@Liliun
Tasnime Bouchareb
@tasnime_bouchareb
Макс Фолс
@pr_mikhailovich
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3011
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11138