Це був другий тиждень в квартирі з батьком, ми не виходили через зомбі яких вже було чутно за дверю, в нас закінчились продукти після вечері на наступний день треба було йти у магазин, але ми не могли цього робити за дверями зомбі незліковна кількість, але яка вже різниця для нас не було вже вихіду або померти від голоду або від зомбі, але так хочаб є шанс. Я підійшов до батька і запитав.
- Що ми робити то будемо, Джонатане? Продукти вже закінчились.
- А ти як думаєш, що я зараз роблю? Я не знаю, що робити ми приречені на смерть.
Він встав і почав ходити по кімнаті і думати, він так ходив хвилин тридцять, мене це почало дратувати і я сказав.
- Перестань ходити мене вже задовбало це, сядь у крісло.
Він мене послухав і сів у крісло потім я не знаю, що він робив. Я прокинувся, встав з ліжка і побачив, що батько заснув у кріслі мабуть він думав всю ніч.
- Ми виходимо звідси візьми свою зброю і готуйся до бою, буде багато крові – він сказав це дуже злим голосом.
Я навіть не сперечався з ним і пішов до своєї кімнати за зброєю, я взяв свій пістолет і ніж. Я пішов до кухні за їжею і лише коли вже прийшов згадав, що їжа закінчилась.
- Коли ми почнемо? – запитав я.
- А ти готовий?
- В принципі так.
- Тоді пішли зараз.
Ми разом пішли до дверей, ми одразу не відкривали її, ми налаштовувались це зробити і він запитав мене останній раз.
- Готовий?
- Так
- Ну тоді починаємо.
Ми відкрили двері і зомбі почали заходити, я почав в них стріляти і вбивати їх ножем, батько теж відстрелювався, пройшло вже хвилин двадцять, а вони ще заходили і заходили, я вбив вже штук сто п'ятдесят зомбі, мій тато теж вбив десь так я бачив боковим зіром як він відстрелювався. Я знову почав себе погано почувати, я ще був малий для такої кількості крові і я знову вирубився. Прокинувся я знову в той кімнаті де я жив з батьком, я встав з ліжка і побачив у вітальні батька який був весь у крові і сидів у кріслі курячі цигарку. Я підійшов до нього.
- Я що знову вирубився?
- Так вже третій раз, але я їх перебив.
- Ти не ходив у магазин?
- Ні звісно, ти не забувай, що це був тільки наш поверх залишилось ще двадцять три.
- Але якщо ми будемо кожен день по одному поверху зомбі вбивати, то ми помремо.
- Я повинен померти і дати тобі можливість спуститись, ми вдвох не зможемо вижити.
Я був шокований тим що він мені сказав, я не знав, що робити радіти чи ні, я ж його ненавиджу…