Зомбі оточили мене зі всіх сторін, вони ричали на мене, їх було незлічена кількість. Я вже здався почав розглядати хмари вони були такими красивими і вони так швидко рухалися і після цих думків я вимкнувся. Прокинувся я у якомусь приватному будинку, я зрозумів це, бо бачив у вікні, що це перший поверх. Я встав з ліжка і вийшов з кімнати, вихід з моєї кімнати вів прямісінько у кухню, там де стояла жінка невеличкого рості десь метр шісдесят, блакитні очі наче небо і ще вона була блондинкою.
- Ну привіт друже, нарешті прокинувся і двох днів не пройшло.
В неї був приємний голос, навіть дуже я був готовий вічно його слухати.
- І скільки я виходить спав?
- 28 годин.
- Як ти мене врятувала?
- Тобі описати як я зомбі ножом штрикала? Ну слухай, вони там оточили тебе, спочатку я побачила скупчення зомбі, а потім і тебе, я дістала свій пістолет я почала шмалять їм по лицю..
- Все, досить я зрозумів – перервав її я – Дякую, тобі, що врятувала мене, і ще можна мені два питання задати?
- Задавай звісно, але адекватні питання.
- Де ми знаходимось?
- У селі Форт Лі це через міст з Нью-Йорку їхати.
- Добре, зрозумів. Де ти весь час була коли я шукав людей? – задав я друге питання.
- У цьому селі, я дуже рідео їжу у Нью-Йорк зараз там дуже багато зомбі і там знаходитись не дуже безпечно, коли продукти закінчуються, я їду до Енглвуду і закупляюсь там, всі зомбі в тому містечку я знищувала ці чотири роки як живу тут.
- А де ти до цього жила?
- Жила я у районі Россвілл, там я жила до вірусу зомбі, я поїхала звідти тому що там розвелось зомбі багато і їжи стало замало.
- Тепер давай я тобі про себе розповім.
- Мене звуть Тоні, а доречі яке твоє ім'я?
- Мене Лія
- Все розповідаю про себе, я Тоні теж з району Россвілл, за ці десять років апокаліпсісу я переїжджав вісім разів. Перші два роки я жив у будинку в якому жив до апокаліпсісу, потім переїхав до Брукліна рік прожив там, потім до Брайтона Біч і так далі останнє моє житло було в районі Бенсонхерст із друзів був тільки мій пес.
Я задумався про мого собаку і згадав що він залишився.
- Точно де він, де бляха він, я його забув у себе в останньому домі, він без їжі, чорт, чорт, чорт, мені треба до нього, на чьому ти мене сюди привезла?
- На авто я тебе сюди леть живим довезла і ти хочеш туди повернутись?
- Так я за Феліксом хоч у Лос-Анджелес.
                                     ***
Ми сіли у машину, вона сіла за кермо, я керувати машиною не вмів і не вчився, в мене не було машин я ходив тільки пішки. Ми швидко перетнули міст і заїхали у Нью-Йорк, зомбі було дійсно багато, але вони не встигали за нашою машиною. Ми приїхали до мене в останній дім, я зайшов у нього Фелікс лежав, він був голодний і втомлений, я його швидко взяв на руки і поніс у машину, Фелікс був маленьким коргі на вигляд йому було років шість максимум, але точну цифру я не знаю. Ми швидко повернулись додому, я взяв пачку сухого собачього корму і покормив Фелікса, ми його врятували, він живий.