Тоді я повертався додому зі школи, мені було тринадцять років я був у восьмому класі, вчився я не дуже. Моїм батькам було байдуже на мене, вони були вченими, я ніколи не знав чим вони займаються, вони приходило додому о дев'ятій вечора і одразу лягали спати я навіть нічого не міг розказати про свій день, їхали на роботу вони о сьомій ранку перд тим як я йду до школи, можливо вони і любили мене, але я цього не відчував. В той день коли почалось все це була неділя тому я як зазвичай залишався вдома батьки працювали сім днів у тиждень, на мій тринадцятий день народження вони мене навіть не привітали, вони забули, коли вони прийшли я їм напам'ятав і підняв скандал я з ними посварився дуже сильно, я не хотів їх бачити, хоча я й так їх майже не бачив. Це було 15 квітня 2060 року, неділя як я вде казав, я був вдома, мої батьки вже повинні були повернутись, але я навіть не помітив, що вже десята година вечора, а їх все нема, коли я помітив, я подумав, що затримались на роботі і ліг спати прокинувся я о одинадцятій п'ятдесят п'ять я чув якийсь рич і крики віддалені на вулиці, я встав з ліжка і взяв пістолет який був у тата, коли я побачив зомбі я був шокований, але просто з ним справився і пристрелив його, я ввімкнув телевізор, по новинах казали:
《Зомбі-апокаліпсіс настав у лабораторіях Нью-Йорку був зроблений вірус зомбі, з ним проводили експеременти, наразі вже 64 відсотки населення Нью-Йорку заразилось вірусом, також з'явились повідомлення про те що вірус розповсюджився на весь світ, на кожен континент, новини будуть вестися двадцять чотири години поки не налагоджуватиметься ситуація у світі》
Чомусь я одразу зрозумів чим секретним займались мої батьки, що вони так багато працювали.
Я думав, що робити наразі і я приняв рішення, що треба запастися усім необхідним. Я взяв зі собою пістолет та ніж, також взяв сумку для продуктів перед тим як піти вирішив знрву подивитись новини, там було сказано:
《Термінове включення, 76 відсотків землі заражено вірусом. В нашу будівлю проникли зомбі, нажаль це кінець для всієй студії новин. Жителі Нью-Йорку сподіваюсь ви зможете винайти вакцину від вірусу, а це було останнє включення》
Я почув ричання зомбі на задньому плані і зрозумів, що це були останні новини. Я подивився у вікно, там були зомбі я нарахував штук п'ятнадцять, я жив у район Россвілл у Нью-Йорку, мені там подобалось і розташування мого дому було дуже приємним наприклад, до школи мені йти три хвилини, до магазину шість. Зараз якраз мені потрібно було у магазин, на вулиці зомбі і їх не мало. Я не боявся зомбі, я займався карате і був найкращим учнем вигравав у кожномк турнірі, тренер називав мене обдарованим дитям у карате. Я вийшов на вулицю, зомбі мене одразу помітили і почали йти до мене вони були дуже повільними, але вони взяли мене у коло і я дістав пістолет і першому в голову, другому, третьому, вони всі почали йти на мене і я діствв ніж і почав застосовувати карате, десять хвилин мені знадобилось, щоб усіх їх повалити, до магазину більше не було зомбі, але як тільки я побачив магазин, я знову побачив зомбі на цей раз їх було мало всього четверо, я знову дістав пістолета і чотирьма влучними пострілами вбив їх. Магазин був повний як на диво, я думав, що все розкупили, коли тільки побачили новину про вірус, я взяв собі багато всього необхідного ну і звісно взяв багато солодкого як без нього.
Я пішов додому, по дорозі зомбі не зустрічались.