Літній сонячний день і свіже повітря

Чудова погода щоб на відпочинок зганяти

Палких почуттів була в них палітра

Двох споріднених душ,котрі прагнуть кохати

Спека на дворі, так кортить покупатись

Вони разом пішли, до ріки, до Дніпра

І ось вже в воді і давай відриватись

Та часто в житті лінія сходить,стає крива

Вони лежали на пляжі,засмагали

Він непомітив як провалився у сон

Вони там де безлюдно,щоб незаважали

А річка ніби кликала в воду,щоб взяти в полон

І поки коханий спав дівчина пішла

Пірнула в прохолодну воду і невідомо

Куди вона зникла,він встав її нема

Вона глибоко заплила і схопила судома

Він дістав її тіло намагався до життя повернути

Та було вже запізно,кохана померла

І як не ридав,слізьми горя не відвернути

Скільки було мрій,а доля їх зжерла

Вирита могила,труна,похорони

А він стоїть ніякий,ще ніяк не звикне

Між життям всередині в нього стали кордони

-Я хочу до тебе!-не один раз після того крикне

Минають дні,а він ніби мертвий

Закритий в оселі,не виходить до друзів

Він вже не він,колишній з світу стертий

З душі не зняти тяжких ніби камінь грузів

Бідний хлопчина по справжнім кохав

В наш час таке рідко коли можна зустріти

Чесний душею нізащо в муки попав

При ній він палав,а тепер буде тліти

На те саме місце,де сталося горе

Часто приходить він і на самотині

Сидить до ночі там,зустрічає зорі

Я побачу її.-в думки лізе людині

Та її немає...ранок,сходить сонце

Він лежачи на березі приходить до тями

Стиснувши міцно пісок у долонці

Повертається додому разом з вітрами

Він залишив друзів, залишив навчання

Закрившись в кімнати по ній лиє сльози

Справжнє ніколи не зникне кохання

Скінчилось літо,осінь,настали морози

І ось вже рік пролетів і ніби повинно стати легше

На душі його,але нажаль все без змін

На серці погано,їі любить не менше

Разом з нею в той день загинув і він

І ось вже рівно рік,та сама дата

Настала ніч,він прийшов знов на пляж

І ніби хотілось та немає чим ридати

Життя є несправжнім,то просто муляж

..Задули вітри і хвилі здійнялись

В водді постать дівоча,він побачив її

Невірячи підбіг до неї,вони обійнялись

-Я скільки чекав,щоб побачити очі твої

-І я мій коханий,цілий рік все чекала

Ти згоден зі мною навіки лишитись?

-Звичайно він згоден,вона і забрала

В цю ж мить перестало людське серце битись

На ранок знайшли у воді труп хлопчини

А душа його поряд з коханой в Дніпрі

Щасливо існують,невидимі оку людини

От і фінал...задоволені всі

12.03.2017