Навіщо

Алина Забуга

Навіщо серце мені рвеш? Навіщо душу вивертаєш? Я хочу знати як живеш, Коли я йду. Чи ти чекаєш Мене, коли до тебе йду? Я хто для тебе? Так - забава? Звичайна лялька? Так чи ні? І я не знаю маю й право Чекати щирих почуттів. Я так чекала на кохання. Тепер бажаю утекти. Твої долоні та питання Збивають зі шляху думки. А як інакше? Лиш з тобою Побачила нове життя. От тільки ти підеш, а лялька Втрачає сенс свого буття. Без тебе сон не йде до мене. Без тебе спокою нема. Навіщо ж так знущатись з неї - З тієї, хто не зна про почуття? А та відвертість, із якою Мене піймав? Я все сказала - Щире серце, А ось майбутнього нема... 18.04.18

2019-07-18 17:49:21

3

0

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2286

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12214